кленове листя

Публікуйте свою інформацію на нашому порталі!

Нескінченна гра

Posted Автор: Створено: в Новини
  • Font size: Larger Smaller
  • Переглядів: 858
  • Коментарів: 0
  • Підписатися на оновлення
  • Друкувати

   Людина апріорі народжується з потребами і бажаннями. Відповідно вона постійно прагне їх задовільнити. Більшість з них існують для підримання її виживання як виду. З дорослішанням, ці потреби тільки збільшуються, а задовольнити їх стає все важче...

В той самий час, з’являються бажання, які вже зовсім побічно можна вважати потребами. Попри все, саме вони стають пріорітетними в житті майже кожної людини. Саме тоді, можна побачити, що собою являє та чи інша людина. Зріла людина в цей період починає по можливості позбавлятись цього баласту, для інших саме це стає сенсом життя. Де ця критична точка, напевно сказати важко. Деколи достатньо послухами про що мріє людина, тоді стає зрозуміло, хто перед тобою. Часом звинувачувати людину, яка турбується про свій мінімальний матеріальний добробут просто не випадає. Проте, коли це вже межує з здоровим глуздом, мимоволі дивуєшся. Скільки ж треба, для задоволення збоченого матеріального щастя? Більшість може назвати цю цифру, навіть відомо яку. Але отримавши її, всі розуміють, що їх знову кинули. Бо нас просто посадили на голку, яка не помітна, бо є частиною суспільства, та й навколо всі такі. Особливі, як їм навязує реклама і саме вони варті кращого. З неї злізти практично неможливо, бо на це працює все в країні і світі. Кажуть, що саме так виглядає “матриця“. Ти працюєш на неї, навіть про це не здогадуючись. Вона все про тебе знає, тому їй легко навязувати тобі свою волю. 

   Якщо ж поглянути на це, з якої небудь теорії, наприклад теорії гри, то стане дещо більш зрозуміло. Людство постійно перебуває в перманентному стані гри. Кожен вибирає свою, яка йому найближча за духом і можливостями. Той хто починає грати не в свою гру, мусить пристосовуватись, або опиняється на маргінесі. Завжди хтось виграє, а хтось програє. Небагатьом вдається грати заради самої гри, результат для них немає жодного значення. Вся ця “мишина метушня“, не йде в ніяке порівняння з політичними іграми. Тут ставки набагато вищі і ризики відповідно зростають, але куш який зривають переможці, напевно того вартий.
   В мене складається враження, що вся історя людства, це багаторівнева і постійно самовдосконалювана гра. В ній час від часу змінюються правила, відповідно до запиту гравців. Щоб далеко не заглиблюватись в історію, почнем одразу з 1991 року. Гра в комунізм за 70 років вичерпала себе, бо паралельну гру під назвою “Холодна війна” було програно. Натомість запропонували гру “Незалежність“, всі радо погодились, альтернативи просто не було, бо всі навколо створили свої “незалежні” ігри. Як і все нове, спочатку було цікаво, поки не перейшли до другого рівня. Цей рівень пройшли не всі, на те було багато об’єктивних і суб’єктивних причин. Ті хто пройшов, зараз іменуються олігархами, решта - електорат. Після цього, для всіх хто залишився на першому рівні, почали створювати багато інших забавок. Наприклад вибори, які стали улюбленою народною грою. Те, що результат відомо зазадалегідь, ніхто до пори до часу не знав. Тому азартно грали майже всі. Коли ж таємницю гри Ківалова розсекретили, нам запропонували альтернативну гру - “Руки, які нічого не крали“. Щоправда вона швидко набридла, в цю віртуальну маячню довго грати важко. Паралельно хотіли запустити гру “Український прорив“, але цю авантюру якось швидко забули, та й ця недоречна економічна криза… Тому, більшість зробила дещо недалекоглядний вибір, а всім довелось жити по законах гри “Сім’я“. З часом навіть ті, хто паралельно грав у “Покращення життя вже сьогодні“, скочувались на нижчий рівень. Та й так нагло змінювати правила по ходу гри, міг собі дозволити тільки такий одіозний “Батя“. Коли це вже перестало бути грою, альтернативна гра “Майдан” мала перезавантажити систему, для більш демократичних ігор. В даний час до перезавантаження ще не дійшло, але нові процесори, в стані розробки…
   Цікаво, що на цей раз нам підсунуть, чи пардон, запропонують? Для ідеалістів сформулюю оптимістичніше - яку гру ми виберемо цього разу? Звучить багато варіантів - єдиний кандидат, зміни до Конституції, народовладдя, самооборона, дострокові вибори, федералізація, технічний уряд, громадянська війна, дефолт, амністія… Хоч би не всі ці “ігри” одночасно, бо тоді не буде що перезавантажувати.
   P.S. Те, що зараз відбувається теж гра, на жаль вже кривава і знову за чиїмись збоченими правилами. Варіантів вже нема, або ми почнемо вести свою гру, або нас будуть “грати” і нами будуть “грати“…

Оцінити цей запису блогу:
0

Коментарі

  • Комментарі поки що відсутні

Залишити Ваш коментар

Гість П'ятниця, 17 серпня 2018