На початок XX століття повітове місто Бережани мало 4 готелі: «Європейський» (на площі Ринок , 9 - «Золота Липа» пізніше), «Галицький» (де зараз магазин «Коніка»), Бергмана та Стейнтінка.
До речі, у готелі «Європейський» на 1 поверсі був найкращий в місті ресторан під однойменною назвою, якими завідував Леон Берман (а нещодавно тут зробили ремонти, добудували сходи і власник Тарас Фльонц готує відкрити промисловий магазин). У книзі «Brzeżany, 1530-1930» в дохідній частині бюджету міської ради закладено дохід вже від 6 (шести!) готелів на 1930 рік. За радянських часів у місті функціонувало лише 2 готелі – «Золота Липа» і «Колгоспник» (на ринку). За незалежності з’явилися ще готелі «Едем» та «ІванКо»...
Достеменно не відомо, коли саме збудована будівля готелю в центрі міста, на площі Ринок, 9. Проте відомо, що готель там був завжди, аж до пошкодження частини будинку, що було зруйновано під час вибуху 22 січня 1996 р. Оскільки вибухом було зруйновано аварійний вихід з 3-го поверху, ТОВ «Бережани-готель ЛТД» не змогло продовжити ліцензії на надання готельних послуг. А 22 квітня цього ж року було продано державно-комунальне підприємство “Золота Липа” товариству покупців, надалі ТОВ «Бережани-готель ЛТД». Згідно договору купівлі-продажу майна ДКП “Золота Липа” продавець (держава) зобов’язувалася передати у власність покупцю майно цілісного майнового комплексу ДКП “Золота Липа”, який знаходився за адресою м. Бережани пл. Ринок 9. Проте цього ж дня (подейкують, згідно розпорядження Токарського С.В.) частини готелю були продані ще й іншим людям. Тож за однією адресою (площа Ринок, 9) власність отримали кілька підприємств і організацій із певними частками від будівлі готелю, і в той же час ТОВ «Бережани-Готель ЛТД» мав 100/100 часток! Але це окрема історія…
Нещодавно стало відомо про відновлення даху на будівлі готелю. А також конфлікт навколо даної ситуації. За словами Ковальської Н.І. та Футерка В.Я. (людей, які мають відношення до аптеки «Аляска», бару «Заїжджий двір» та ще багатьох інших будівель у місті Бережани), Кленик С.Т. не мав потрібних дозволів на реконструкцію даху, проводив роботи без дотримань правил безпеки, під час реконструкції зруйнував комини, вентиляційні шахти, та закидав старими балками і будівельним сміттям їхні підвальні приміщення. Ось як це коментують інші.
Степан Кленик, директор ТОВ «Бережани-готель ЛТД», депутат районної ради:
– Я не планував і не робив жодної реконструкції. Після вибуху в готелі з кожним роком все більше і більше протікав дах. Ще однієї зими він би точно не витримав. Оскільки латання дірок на старій блясі вже не допомагало, я вирішив замінити її на нову. Матеріали замовив аж з Польщі, колір підібирали згідно «Паспорту опорядження фасаду», який ще у 2008 році мене зобов’язала виготовити міська рада і який був погоджений ДІАЗом та Управлінням архітектури і містобудування Тернопільської області. Коли знімали стару бляху – скидали її на розвалини, щоб потім разом вивезти і здати на металобрухт. Проте «доброзичливі сусіди» В.Футерко і Н.Ковальська не дозволяли скидати і викликали міліцію. Довелося усім разом піти до власника розвалин, лікаря-стоматолога Я.Женчака, який показав документи на розвалини (які, до речі, кілька років безуспішно намагалася відсудити Н.Ковальська у покійного А.Скриби) і повідомив, що попередньо дозволив мені скидати туди будівельне сміття. Тоді вже я просив працівників міліції, щоб заборонили «сусідам» перешкоджати ремонтам. Щодо підвалів, про які говорять «співжителі», то немає жодних документів, які б підтвердили законність їхнього набуття – тому ще досі невідомо, чиї вони…
Коли зняли стару бляху, то побачили: балки були настільки прогнилі, що не було на що встановлювати нову. Тоді я терміново замовив нові балки, які привезли наступного дня. Але В.Футерко вигадав нову «аферу». Він став посеред розвалин і казав, що не дозволить, щоб ми щось робили на даху – мовляв, він так мститься за те, що я не дозволяв йому розбудовувати «Заїжджий двір» (а це вже наступна тема – прим. ред.), тож нехай все зігниє і завалиться. А коли намагалися подати балку подалі від нього, ближче до стіни, В.Футерко сам притягнув до себе балку, намагаючись її втримати, щоб не витягнули на горище. І або не втримав її, або навмисне впав і почав «ойкати», ніби щось трапилося. Добре, що у нас є фото- і відеозаписи* цього випадку. Оскільки при лежачому ми побоялися далі піднімати балки, то я викликав міліцію, представники якої спільно із працівниками медслужби (яких видзвонив мабуть сам В.Футерко), вивели його і посадили у машину «швидкої». Мені переповідали, що навіть малі діти і ті краще симулюють біль, ніж він. Якщо В.Футерко і лікувався десь, то мабуть у психоневрологічному диспансері…
Михайло Кузишин, бережанець:
– Я спостерігав усе це з горища. Старший Футерко сам потягнув на себе балку і потім приліг на розвалини, витягнув телефон і довго з кимсь консультувався. Коли його нарешті забрали з розвалин, то він так йшов, ніби в нього геморой, а не удар балкою…
Сергій Криворучка, директор ТОВ «МегаКом», депутат міської ради:
– Ми давно орендуємо приміщення в готелі. Відповідно і перед нами постало питання заміни бляхи на даху. Проте здавалося просте рішення перетворилося у детективно-комічний серіал – щодня якісь «сюрпризи» ми отримували від В.Футерка і Н.Ковальської. В понеділок заявляли права на розвалини, у вівторок В.Футерко показав комедію із нібито побиттям його балкою, хоч до нього дійсно ніхто тоді не торкався. А третього дня, в середу, Я.Футерко, син В.Футерка, наїхав бусом «Opel Movano» на балки, які мали встановити замість старих прогнилих. А потім ще ледь не наїхав на мене і С.Кленика автомобілем «Daewoo Matiz». Лише коли ми вкотре викликали міліцію, він відігнав автомобілі і були продовжені роботи по відновленню даху на готелі. Кожного ранку ми гадали: «А що ж сьогодні вигадають Ковальсько-Футерки, щоб завадити роботі?»
Петро Кузів, працівник ПП «Яна»:
– Не розумію я таких сусідів. Вирішив С.Кленик підремонтувати дах на готелі, на першому поверсі якого знаходиться наш офіс, аптека «Аляска», і зараз роблять ремонти в нового магазину – то ж усім на користь. Не знаю щодо документів, але про безпеку дбали – виставляли загородження з попередженням з обох боків будівлі, коли треба - навіть вхідні двері зачиняли, аби клієнтам не нашкодити. Та ледь не щогодини власники чи працівники аптеки «Аляска» відсовували вбік загородження, а вкінці Я.Футерко поламав наш рекламний щит – мовляв, ми усі їм спеціально людей від аптеки відвертаємо. Не розумію…
Олег Венчур, юрист, депутат міської ради:
– Неправдивою та відверто видуманою є ситуація із «побиттям» пана Футерко Володимира. 04 жовтня 2011 року, коли в двір ТОВ «Бережани-готель ЛТД» привезли матеріал для ремонту покрівлі, «побитий» перегородив власним автотранспортом в’їзд у двір. Після цього були викликані працівники правоохоронних органів, які вказали Футеркові, що він в даній ситуації не правий і повинен прибрати авто. Так цим вчинком “добродій” не обмежився. Коли майстри за допомогою линви витягували матеріал на дах будівлі, Футерко Володимир спочатку сильно потягнув линву донизу і велике щастя від Бога, що людина, яка знаходилася на іншому кінці, не впала з висоти третього поверху. Після цього Футерко Володимир своєю вагою оперся на дерев’яний брус, який був підготовлений для подачі на дах, та перешкоджав цьому процесу. Коли не вистачило сили боротися, закричав та ліг на будівельне сміття у місці підйому матеріалу. Свідомості він не втрачав, оскільки ніякого удару не було. На запитання працівника міліції, який прибув на виклик С.Кленика, чому пан Футерко тут лежить, він відповів: «Я лежу на своїй території». Хіба це відповідь людини, яка потребує невідкладної медичної допомоги? І ще питання: як можна було від уявного «удару в живіт» отримати струс головного мозку? Де ж знаходиться мозок у пана Футерко? Щодо двадцяти днів перебування на лікарняному ліжку, про яке написано в «Новій Тернопільській газеті», то це також неправда. Я сам особисто і багато інших людей бачили «травмованого» вже наступного дня. Скажете, чудеса медицини?..
04 жовтня 2011 року на цьому інцидент було вичерпано: Футерко Володимира забрала «швидка», а майстри продовжили працювати. Проте, наступного дня, 05 жовтня 2011 року, з самого ранку «кіно» продовжилося. Головну роль в ньому вже зіграв син «побитого» Ярослав, який ще до 09.00 год. автомобілем марки Опель наїхав на будівельний матеріал, а після цього на іншому авто в дворі ТОВ «Бережани-готель ЛТД» ледь не вчинив наїзд на трьох осіб. І цього дня молодшого Футреко «втихомирили» працівники міліції, які чітко дали йому зрозуміти, що в даній ситуації він не вправі перешкоджати проводити ремонтні роботи. Після цього ситуація нормалізувалася.
Принагідно варто зазначити, що територія, з якої відбувався підйом дерев’яного матеріалу на дах будівлі ТОВ «Бережани-готель ЛТД», належить на праві приватної власності пану Женчаку Ярославу, який надав дозвіл здійснювати такі роботи. А пан Футерко Володимир не мав жодних законних підстав там знаходитися. Його інформація про те, що там знаходяться його підвали і він нікому не дозволить по них ходити – це те саме, що житель першого поверху забороняє жителю другого поверху ходити по своїй квартирі, оскільки він в той же час ходить і по стелі квартири знизу. Абсурд повний. Окрім того, Футерко Володимир не є власником нерухомого майна по площі Ринок, 9, та не є співвласником МПП «Аляска». Мале приватне підприємство «Аляска» засноване на приватній власності однієї особи – Ковальської Ніни Іванівни.
На сьогоднішній день будівля колишнього готелю має новий дах, який, як і попередній, простоїть десятки а то й сотні років. Але «завдяки» Ковальській Н.І. та Футерко В.Я., які «організовували» ледь не щоденні комісії по даному питанні, директор ТОВ «Бережани-готель ЛТД» Кленик С.Т. заплатив штраф за те, щоб і він, і орендарі, і працівники аптеки та майбутнього магазину могли спокійно працювати…
* Відео доступне в Інтернеті за адресами:
http://www.youtube.com/watch?v=VGB00vphzQg
http://www.youtube.com/watch?v=miwH43JDnLE
(ДАЛІ БУДЕ)