Церква у Підгайцях об’єднала православних та греко-католиків

Церква Всіх Святих Українського Народу, що у Підгайцях,  об’єднала навколо свого будівництва представників двох конфесій.  Збудований храм є великою заслугою всіх жителів Підгаєць та Підгайчан, розкиданих по всьому світу, та людей доброї волі, які не жаліли свої пожертв.  Храм будували 10 років. Саме спільний для християн обох конфесій храм, кажуть підгайчани, привертає увагу до одного з трьох найменших містечок України.

Більшість грошей на будівництво храму надала українська діаспора

Нині у Підгайцях проживає три тисячі чоловік. Релігійні конфлікти тут почались у 1989 році, коли Українська греко-католицька церква вийшла з-підпілля. На той час у місті був лише один храм. Відповідно кожна з конфесій хотіла закріпити його за собою. Зробити це полюбовно не вдавалося. Представники обох конфесій довго шукали правди у суді. Зрештою той присвоїв храм православним і на цьому поставив крапку на конфлікті між православними та  греко-католиками. У січні 1995 року останні вирішили збудувати свій храм, а уже 24 вересня прочани заклали перший камінь. Рік по тому на місті майбутньої церкви «виросла» невелика капличка, де відправлялися святі літургії. А тим часом крок за кроком, день за днем над Підгайцями возносився Божий Дім. У 1997 році тут сформувався хор, якому через шість років під керівництвом Василя Задорожного присвоїли звання народного.

Зводити Божий Дім християни вирішили за спонсорські кошти. На початок будівництва храму кошторис церкви становив 1 млн. 700 тис. грн. У 1998 році у координаторів будівництва виникли труднощі з фінансуванням. Якраз тоді у Підгайці в гості до родичів приїхала Корнелія Федорчак, яка після виходу на пенсію емігрувала до Америки. Жінка не залишилась байдужою і на прохання допомогти пожертвувала на храм 5 тис. доларів.

- Загалом нам дуже допомагали українці, які емігрували закордон, - розповідає настоятель храму отець Микола. - Це і Корнелія Федорчак, і сім’я Михайла та Марії Іваскевич, які пожертвували на храм 11 тис. доларів. Загалом наша церква завжди перебуває під опікою жінок. В першу чергу нас охороняє та благословляє Матір Божа. Коли Корнелія Федорчак  виїжджала закордон, матір поблагословила дочку іконою матері Божої неустанної помочі. Образ був завбільшки з альбомний листок. Куди б жінка не їхала, вона завжди возила його зі собою. Корнелія вважала, що саме ця ікона допомогла їй прожити аж до 95 років.

Два тижні тому образ Божої Матері Неустанної Помочі з’явився у храмі. Ікону Богородиці громаді Підгайців передав кандидат у Президенти Сергій Тігіпко. Його зворушила історія будівництва храму Всіх Святих українського народу. На іконі зображена Божа Матір, яка тримає на руках маленького Ісуса, наляканого появою двох  ангелів.

- Ікону Богородиці до Підгайців привезли зі Львова. ЇЇ створив художник Андрій Величко. Для підгайчан такий подарунок – несподіванка, - каже отець Микола Мидляк. - Пам’ятна ікона почергово перебуватиме у всіх храмах міста.

Щоденник та листи Марії Катерняк вийдуть у збірках

- Не можна не відзначити великий вплив нашої сестриці Марії Катерняк, - каже отець Микола. - І саме те, що організатор зведення церкви Марія Катерняк після смерті чоловіка зуміла знайти кошти і об’єднати роботою представників різних конфесій. Марія Катернях спілкувалася з своїми учнями та знаходила закордоном вихідців з Підгайців і розповідала їм історію про зведення храму, запрошувала всіх приїхати і подивитися на їх успіхи в будові. «Храм ми будуємо, і надіюсь на Божу ласку і поміч добрих людей. Храм буде збудований!”,- писала в своїх листах Марія Катерняк.

За допомогою іі переписки та телефонних розмов громаді вдалося зібрати чималу суму на будівництво храму.

- Після війни багато українців залишилися в еміграції. Серед них великий відсоток підгайчан, - розповідає син Марії Катерняк Володимир. - Мама вела активну переписку з ними. Зокрема, з братами, які жили у Франції та Англії. Переписка проходила у кілька етапів. Найважче було віднайти усіх емігрантів та встановити з ними контакт. Потім вона розповідала їм про мету та проблему з будівництвом храму. Емігранти висловлювали підгайчанам свою підтримку і передавали гроші, а мама їх повідомляла, що нового відбувається у храмі. Вона робила та пересилала їм фотографії. Знімала відео та передавала закордон. Мама передавала закордон кошторисну документацію, копії рахунків, аби люди бачили, що їхні гроші витрачаються на потреби храму.

«Як гарно, що Ви взялися за побудову нового храму УГК церкви. Ми тут на чужині стараємося зберегти все це, що було нам рідне, шкодуємо, що зараз маємо дві конфесії, стараймося, щоб з часом знову дійти до Єдності». - Д.Гайва, Англія.

А вже 19 січня 2001 року для  Освячення води на Підгаєцькому озері зійшлися ВСІ: греко-католики і православні. «Це Боже провидіння, це шлях до єдності церков»,- пише Марія Катерняк у своїх листах.

Переписка велася не тільки на релігійні теми, а й на культурно-просвітницькі та інші. Листи того періоду сини Марії Катерник  зберігають й досі. Молодший син Ігор планує узагальнити усю кореспонденцію та на її основі видати книгу «Мистецтво жити в громаді», як спільні духовні, національні, культурні цінності та розділені принципи можуть обєднати людей на шляху реалізації мрій. Крім того, чоловіки хочуть випустити окремим виданням щоденник матері. У ньому поденно зазначена інформація про те, що нового зробили в храмі, які люди тут працювали, скільки та чого витрачено. В час будови людям, які долучилися до будівництва храму священики та  рада церкви оголошували подяки та надсилали листи.

Посвята храму Всіх Святих Українського Народу 27 червня 2004 р. - це важлива історична подія, яка ніколи не зітреться з пам’яті наших підгайчан. Я думаю, що Господь Бог, починаючи від сьогоднішнього дня, буде направляти всі свої сили і ласки на той люд, який поки що роз’єднаний . Ми доможемося того, що ми, УКРАЇНЦІ, будемо Єдині, бо для цього і будували цей храм. Ми будемо любити один одного, присвячувати своє життя один одному, будемо шукати дорогу до Бога. Саме так звернулася до громади Марія Катерняк- громадський організатор будови храму.

Через кілька місяців після освячення храму Марія Катерняк  відійшла у вічність.

В день першої річниці смерті педагогічний колектив та представники християнської общини вирішили організувати Школу громадянської освіти імені Марії Катерняк. Вона навчає молоде покоління духовної мудрості, привчає до правд Божих, виховує християнські цінності добра і любові, залучає дітей до участі в реальному житті спільноти, створює умови співпраці, атмосферу довіри та готовності до реальної участі у вирішенні проблем, через причетність учнів до вирішення реальних справ, формує відчуття гідності, особистої значущості.

У батьківському домі сини ані крихти не змінили

У 1958 році пані Марія народила старшого сина Володимира. У той час у країні була скрута. З маленькою дитиною на руках вона закінчила Чернівецький університет.

Жінка працювала вчителем історії. Всю свою педагогічну діяльність пов’язала з рідною Підгаєцькою середньою школою і, навіть будучи на пенсії, з 1993 до 1995 року працювала в Підгаєцькому ПТУ-24.

- Марія Катерняк - педагог від Бога, - каже її учениця Олександра Кальба, яка зараз виконує роботу, розпочату пані Марією. – Марія Катерник була улюбленицею учнів. У неї ніколи не було конфліктів з дітьми. Вона ніколи не шкодувала для них свого часу. Часто організовувала позаурочні заходи. Була чуйною та дбайливою. Завжди знаходила підхід до проблемних дітей. І тісно спілкувалася з батьками учнів. Вона була блискучим дипломатом. Так налагоджувати контакти з емігрантами, як це робила пані Марія, не вдається нікому.

Втративши чоловіка, знайшла в собі сили займатися громадською роботою.

- Мама було хорошою господинею, стриманою, врівноваженою та турботливою жінкою, - пригадує син Володимир. - На свята вона завжди об’єднувала всю велику родину, запрошувала гостей. Разом ми співали та святкували.

Сини пані Марії роз’їхались хто куди. Один проживає у Львові, пройшовши шлях від наукового співробітника Львівського університету ім.Івана Франка до радника Програм з розвитку Організації Об’єднаних Націй. Інший – лікарем у Бережанах. Сини  від дня смерті матері у домі нічого не міняли. Вони часто приїжджають у Підгайці і, як і матір, займаються громадською роботою. Сини підтримують все у тому стані, який був за життя Марії Катерняк, - каже отець Микола. – Навіть висушені квіти, які матері подарували на 70-ліття, стоять у вазі.

У церкві проходять спільні богослужіння для прихожан різних конфесій. Усі парафії спільно освячують воду на Водохреще та проводять молебень. Церква складається з двох ярусів та підвального приміщення. Зараз у храмі встановлено опалення, проте немає розпису на стінах та образів на іконостасі. Подвір’я теж поки що не упорядковане, тому прочанам є іще над чим працювати, є заради чого об’єднуватися.

 

Зоряна ГАРАСИМІВ

Газета “Номер один”