Знай наших!

 
   Бережанцям, а також далеко за межами нашої округи добре відома сім’я англійського українця Мирона та простої української ґаздині Оксани Постоланів. Вони відомі своїм волонтерством, меценатством, колекціонуванням, патріотизмом та потягом до всього, що зв’язане з величчю наших предків і старанням передати це нащадкам. Свій ошатний будиночок в селі Жуків вони перетворили на культурно-просвітницький центр, готель, місце зустрічі великих людей і ще більших ідей з культурного збагачення нашого народу під назвою «У Мальвах».
   В їхньому домі не одноразово були сучасні письменники та прості бійці з передової, цілу ніч точились розмови про мистецтво та звучала століття ліра чи бандура. Чувся несмілий щебіт дітей, які робили перші проби у театралізованому «Вертепі», або лився неголосний поважний голос колишнього воїна УПА, який розказував про славні подвиги наших воїнів у минулому.
   Коли почався Майдан, сім’я Постоланів мобілізувала всі свої сили, кошти, можливості щоб підтримати наших хлопців на передовій у Києві, забезпечити їх тили, дати їм трошки тепла і необхідне як матеріально так і духовно. З початком українсько-російської війни, всі сили Постоланів були перекинути на східний фронт. В їх домі тисячами ліпились вареники, готувались сухпакети, перешивалась одежа, пакувались посилки з запашною італійською кавою та ліками. Тісно співпрацювали з Асоціацією Україна -Фріулі з Італіїякою керує тернополянка Вікторія Скиба. Не один бус починав свій шлях від їх дому в сторону фронту заповнений всім необхідним для захисників. Їх прізвище не раз виколикало щасливу усмішку у наших хлопців від Станиці Луганської до Маріуполя.
  
   Проте час минувся, українська армія піднялась з колін. І хоч до перемоги над ворогом ще далеко, міцно стоїть захищаючи східні рубежі Європи від чергової ординської навали.
   А наші волонтери потихеньку повертаються до мирного життя, тримаючи руку на пульсі і в будь яку хвилину готові кинутись допомагати солдатам. В мирному житті Постолани вирішили зайнятись мирними справами. Для цього вони взяли опіку над своїм племінником з Підгаєчиини Русланом Шпиликом. Помітивши що хлопчина здібний, почали вчити його грати в шахи, коли власних вмінь і знань бракувало, найняли відомого майстра спорту Івана Хабінця, який на  вихідні спеціально приїзжав давати приватні уроки в Жукові.
   І результат не забарився чекати. Буквально через 8 місяців занять Руслан Шпилик виконав 1 розряд в шахах і посів перше місце на шаховому фестивалі «Третій Меморіал Сергія Чорноморця» у Львові у турнірі С1. Зараз хлопчина готується до всеукраїнських змагань і мріє стати відомим гройсмейстером.
 
   Побажаємо йому та його чудовій моральній і матеріальній підтримці – сімї Постоланів успіхів і всесвітнього визнання. Хай щастить!
Андрій ЯКИМІВ
Бережанцям, а також далеко за межами нашої округи добре відома сім’я англійського українця Мирона та простої української ґаздині Оксани Постоланів. Вони відомі своїм волонтерством, меценатством, колекціонуванням, патріотизмом та потягом до всього, що зв’язане з величчю наших предків і старанням передати це нащадкам. Свій ошатний будиночок в селі Жуків вони перетворили на культурно-просвітницький центр, готель, місце зустрічі великих людей і ще більших ідей з культурного збагачення нашого народу під назвою «У Мальвах». В їхньому домі не одноразово були сучасні письменники та прості бійці з передової, цілу ніч точились розмови про мистецтво та звучала століття ліра чи бандура. Чувся несмілий щебіт дітей, які робили перші проби у театралізованому «Вертепі», або лився неголосний поважний голос колишнього воїна УПА, який розказував про славні подвиги наших воїнів у минулому. Коли почався Майдан, сім’я Постоланів мобілізувала всі свої сили, кошти, можливості щоб підтримати наших хлопців на передовій у Києві, забезпечити їх тили, дати їм трошки тепла і необхідне як матеріально так і духовно. З початком українсько-російської війни, всі сили Постоланів були перекинути на східний фронт. В їх домі тисячами ліпились вареники, готувались сухпакети, перешивалась одежа, пакувались посилки з запашною італійською кавою та ліками. Тісно співпрацювали з Асоціацією Україна -Фріулі з Італіїякою керує тернополянка Вікторія Скиба. Не один бус починав свій шлях від їх дому в сторону фронту заповнений всім необхідним для захисників. Їх прізвище не раз виколикало щасливу усмішку у наших хлопців від Станиці Луганської до Маріуполя. Проте час минувся, українська армія піднялась з колін. І хоч до перемоги над ворогом ще далеко, міцно стоїть захищаючи східні рубежі Європи від чергової ординської навали. А наші волонтери потихеньку повертаються до мирного життя, тримаючи руку на пульсі і в будь яку хвилину готові кинутись допомагати солдатам. В мирному житті Постолани вирішили зайнятись мирними справами. Для цього вони взяли опіку над своїм племінником з Підгаєчиини Русланом Шпиликом. Помітивши що хлопчина здібний, почали вчити його грати в шахи, коли власних вмінь і знань бракувало, найняли відомого майстра спорту Івана Хабінця, який на вихідні спеціально приїзжав давати приватні уроки в Жукові. І результат не забарився чекати. Буквально через 8 місяців занять Руслан Шпилик виконав 1 розряд в шахах і посів перше місце на шаховому фестивалі «Третій Меморіал Сергія Чорноморця» у Львові у турнірі С1. Зараз хлопчина готується до всеукраїнських змагань і мріє стати відомим гройсмейстером. Побажаємо йому та його чудовій моральній і матеріальній підтримці – сімї Постоланів успіхів і всесвітнього визнання. Хай щастить! Андрій ЯКИМІВ