Вже сьомий рік на сході України йде війна з російським агресором. Військові частини, що базуються в м. Бережани, самі бережанці - беруть безпосередньо участь у військових діях. Своїми роздумами про ситуацію в м. Бережани ділиться начальник Першого відділу Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки МОРОЗ БОГДАН ВАСИЛЬОВИЧ.
Кореспондент: «Хотілося б почути коротко про службу в ЗСУ та вашу участь в АТО».
Б.В.: «Мій шлях до служби в ЗСУ розпочався далекого 1999 року. Тоді я поступив у Військовий Інститут при Державному Університеті Львівська Політехніка. Навчався на командному автомобільному факультеті. Після закінчення в 2003 році був направлений для проходження служби в м. Бережани 657-й окремий полк матеріального забезпечення на посаду заступника по роботі з особовим складом. Вже тут, під час служби, пройшов шлях до заступника командира батальйону по роботі з особовим складом. Коли на Україну прийшла війна і в секторі А був створений зведений автомобільний батальйон, відповідно, з грудня місяця 2014 року по лютий місяць 2015 року проходив службу заступником командира батальйону по роботі з особовим складом. В той час була слабо розвинена логістика і батальйон був створений для того, щоб оперативно підвозити боєприпаси, продовольство та інші матеріали до частин, які безпосередньо находилися на лінії прямого зіткнення з ворогом. Після того, як полк матеріального забезпечення був переформований в батальйон, розділений на дві військові частини: одна - в Шепетівці, а друга - в Бережанах, мене перемістили на посаду заступника військового комісара, і в кінці 2015 року був направлений для дальшого проходження служби в Бучацький міський військовий комісаріат, а звідти в кінці 2018 року був переведений в Бережанський об’єднаний військовий комісаріат”.
Кор.: «По своїй службі ви відвідуєте військові частини. Чи є різниця в умовах побуту і служби раніше і тепер?”
Б.В.: «Так, звичайно, побут помінявся. Особливо це стосується перших років війни з 2014 по, приблизно, 2018 рік, коли держава і волонтерський рух на хвилі патріотизму, була повернута безпосередньо до військових частин. Багато що приходило від держави, багато що і від волонтерської допомоги. Допомога тоді була суттєва».
КОР.: «Зараз проходить осінній призов на строкову службу в ЗСУ. Чи є різниця між призовниками м. Бучач і м. Бережани?»
Б.В.: «Так, звичайно, є різниця в кожному із колишніх 17 районах області. Підхід до служби різний. В Бучачі жителі і призовники військові однострої, форму бачать лише в військовому комісаріаті, тоді як в Бережанах є військовий гарнізон, то і жителі міста і сіл до форми звикли. В когось батько проходив службу, хтось сам служив, в когось родич чи знайомий. В цьому плані спілкуватися з людьми легше. Але, відповідно, все таки є проблематика, так як певна частина призовників свідомо ухиляється від призову в ЗСУ».
КОР: «Ходять такі слухи, що від служби можна відкупитися. На скільки ці слухи відповідають дійсності? Чи були вам пропозиції «порішати» такі питання?»
Б.В.: «Таких пропозицій не було ні на пряму, ні обхідним шляхом. З початку війни все помінялося кардинально і у мене немає таких повноважень допомогти людині в тому питанні, про яке ви згадали. Є Закон України, який чітко прописує роботу призовних комісій, і звільнити людину від служби, відтермінувати службу, призвати на службу до лав ЗСУ чи визнати непридатним до служби в ЗСУ може лише призовна комісія”.
КОР: «В Гімні України є такі слова: “Душу й тіло ми положим за нашу свободу…” Чи багато є таких, які готові» покласти душу й тіло за нашу свободу?»
Б.В.: «Такі люди є, але їх дуже мало. Їх можна перелічити (на цих словах Б.В. задумався)…Я боюся помилитися, це дуже малий відсоток навіть в процентному відношенню. Шість хвиль мобілізації… Я ще не проходив службу в військовому комісаріаті, але проходив службу безпосередньо з тими, хто був призваний по мобілізації і заходи по мобілізації показували той процент, хто готовий був “і душу, і тіло покласти за нашу свободу”, а тому я в процентному відношенню боюся помилитися».
КОР: «Чому молодь призовного віку не хоче йти служити в ЗСУ? Наче і «дідівщини» такої немає, як раніше було в деяких частинах?»
Б.В.: «Причин, як на мою думку, є декілька. В першу чергу в Закон України про військовий обов’язок і військову службу вносили зміни навіть до 2021 року, а це давало змогу призовникам ухилятися від призову. Додаймо до цього і патріотичне виховання. Воно було загублено.І з 1991 року не проводиться або проводиться на низькому рівні в загальноосвітніх та інших навчальних закладах. Але найгірше є те, що батьки з дитинства у вухо дитині вкладають: «Це тобі не потрібно, ти туди не підеш!». Думаю, левова частка цього криється в сім’ях, батьках і родинах. Додайте сюди звичайне фарисейство, коли на людях батьки “рвуть сорочку на грудях” і корчать з себе патріотів, а дома навчають дітей зворотнього”.
«Патріотичне виховання є, але лише «для галочки», для фотографії. Реально проведення виховання і «для галочки» - це дві великі різниці. Для прикладу свіжий випадок. Викладач «Захисту Вітчизни» в статусі призовника ухиляється від призову на строкову службу і, відповідно, викладає «Захист Батьківщини». Результат, як ви розумієте, буде відповідний”.
КОР.: «Як ви вважаєте, чи мають право працювати в державних установах особи та бути депутатами, якщо по стану здоров’я вони придатні до служби в ЗСУ, але не хочуть йти служити? В Швейцарії особи, які не проходять службу в збройних силах своєї країни, платять податок 3% щорічного сукупного доходу. У нас і ті хто служив, і ті хто відмовляються служити, всі платять 1,5% військового збору. Хіба це не ідіотська система?»
Б.В.: «Це питання не по моєму особовому окладу, але десь згоден з вами. Логічно було б, що ті особи, які ведуть активну політичну діяльність, попробували б реально, що таке захист Батьківщини, навчилися тримати в руках зброю, не піднімати лише руку з ручкою в руці, голосувати «За!» чи «Проти!» з гаслами «Слава Україні!» і «Героям Слава!», а мали б творити певну історію. По-моєму, всі, хто придатний по стану здоров’я, мали б цю місію виконати».
КОР.: «Згідно проекту закону №5557 від 16.07.2021 року в Україні формується новий вид сил - «Територіальна оборона». В проекті, правда, сказано, що це основи національного супротиву. Що робиться в Бережанах в цьому напрямку?»
Б.В.: «Станом на сьогодні такий вид нової служби, як територіальна оборона, вже на законодавчому рівні закладений. Cтаном на 2021 рік відпрацьовуються всі моменти по територіальній обороні, визначаються вектори напрямку руху, а в 2022 році будуть створюватися відповідні органи вже до концепції територіальної оборони. В наступному 2023 році ми вже будемо працювати на повну. На сьогодні на території міста є підрозділ територіальної оборони. В перспективі на 2022 рік, якщо підрозділ буде на теренах Бережанщини, він буде збільшений і переформований по новому. Станом на 3 жовтня тим особам,які не побоялися підписати контракт з підрозділами територіальної оборони, є нагороди від голови державної обласної адміністрації, є грамоти від обласного військового комісара центру комплектування. Нагородження відбувалися 4 жовтня”.
КОР.: «Що потрібно змінити в Українському законодавстві, щоб служба в ЗСУ була престижною?»
Б.В.: «Це досить широка тема. Можна розвивати свою думку і висловлювати свої пропозиції, але чи вони будуть почуті наверху?»
КОР: «Чи задоволені ви співпрацею з органами місцевого самоврядування?»
Б.В.: «Співпраця…не знаю. Я би назвав це скоріше “розумінням”. Вони вислухали наші проблеми, вони нас зрозуміли і на тому співпраця завершується. На сьогодні легше працювати з Саранчуківською чи з Нараївською ОТГ. З Бережанською МТГ чи з містом працювати важче. Всі все розуміють, але кінцевий результат, на жаль, не такий, який би хотілось мати».
КОР.: «Чи є потреба ввести вас в члени виконкому? Адже ви вирішуєте набагато ширший діапазон питань?На часі і питання виділення землі для учасників бойових дій».
Б.В.: «Доцільно було б ввести посадову особу з УБД як до міста чи ОТГ, щоб вона відстоювала ті проблемні питання, які виникають станом на сьогодні в УБД. У нас щороку додається УБД, так як на території міста є дві військові частин.182 батальйон матеріального забезпечення практично з 2014 року бере участь в АТО(ООС) і, відповідно, люди йдуть на контрактну службу, звільняються і збільшується число УБД. В виконком я - ні, мої люди - ні, але хтось мав би бути з УБД в адміністрації, як це було раніше. Колись була посада заступника голови по питаннях УБД. В Бережанах, все таки, три військових організми».
КОР: «На місцевому рівні що потрібно змінити, щоб покращити взаємодію між комісаріатом і місцевою владою?»
Б.В.: «На місцевому рівні потрібно якісно проводити свою роботу. Першочергово відповідальні по старостинських округах, по місту, коли якісно проведуть оповіщення, то і у нас буде позитивний результат. Якщо оповіщення проводиться не якісно, то ми пожинаємо такі плоди. По-перше,зараз багато дітей в зв’язку з тією економічною ситуацією, яка склалася, виїздить за кордон. По-друге, помолодшали хвороби. Така хвороба, як сколіоз, у 12-14 річних практично не зустрічалася. Зараз діти спортом не займаються, а по 8 годин находяться в позі «шахового коня» за телефонами і гаджетами. Раніше була фізична підготовка, здавалися спортивні нормативи, а зараз іде боротьба в кого новіший гаджет».
КОР: «Щоб ви хотіли сказати міському голові?»
Б.В.: «Експромтом-важкувато. Якщо підняти одне питання, то воно потягне за собою інші. Хіба що попросив би врятувати будівлю, яка находиться на території 1-го відділу. Йому його освіта дозволяє».
На цьому наше спілкування не завершилося. Богдан Васильович провів територією військомату, показав споруди, які потребують ремонту. До речі! Всі ремонти службових кабінетів він провів без фінансування від владних структур. Це ще раз мені згадалася поговірка: «Хто хоче щось зробити - находить засоби, хто не хоче - шукає причину!»
Марко ВПЕРТИЙ
