І знову “Справа Бережанської ЗОШ №3”

Активний читач місцевого видання «Береж інфо» можливо пам'ятає публікацію під аналогічною назвою у далекому 2015-у, автором якої був, нажаль уже покійний, Олександр Коковін - на той час голова ГО «Бережанський Майдан». Тоді чималого резонансу на Бережанщині та в просторах інтернету набув опублікований 2 грудня 2014 року на сайті «Береж.інфо» відкритий лист «Державна чи приватна школа №3 у Бережанах», у якому небайдужі представники педколективу Бережанської ЗОШ I-III ступенів №3 піднімали ряд питань неправомірних дій адміністрації навчального закладу. Після вивчення фактів, наведених у згаданій публікації, відповідною комісією під головуванням на тоді головного спеціаліста відділу освіти районної держадміністрації Яреми Л.А., у склад якої поряд з працівниками відділу, були включені представники громадської організації «Бережанський Майдан» та депутати районної ради, було складено Акт перевірки.

У дев’яти пунктах Акту комісія рекомендувала адміністрації школи звернути увагу на правильність організації навчально-виховного процесу під час відсутності педагогічних працівників з поважних причин (заміни уроків), неухильне дотримання Положень трудового законодавства та Законів України, зокрема «Про заборону куріння в громадських місцях» та «Про заборону проведення платного репетиторства у загальноосвітніх закладах України», облаштування відповідно до Державних санітарних правил буфету у шкільній їдальні та ряд інших порушень...

Тоді, у далекому 2015-му, Олександр Коковін писав: «Висловлюємо щире захоплення сміливістю та стійкістю своїх переконань вчителя Н.Солтисюк та окремих педагогів цієї школи, яким довелося витримати серйозний тиск з боку дирекції та частини педколективу. Гадаємо, що адміністрації навчального закладу таки вистачить здорового глузду, щоб припинити переслідування «непокірних», виправити всі правопорушення й надалі працювати в межах законодавства».

Та, на превеликий жаль, адміністрації не вистачило такого глузду. Пройшло вже більше шести років, а в школі (майже — ред.) нічого не змінилося. Адміністрація закладу не дуже дослуховується до рекомендацій комісії. З метою економії коштів, заміни уроків тимчасово відсутнього працівника протягом перших 5 днів так і не проводилися усі останні шість років, а це є грубим порушенням трудового законодавства! Економилися кошти і за рахунок виплати 5% (останній рік — 10%) надбавки за престижність праці, замість 20%, щоправда, наказ про виплату цих надбавок видає не школа, а відділ освіти Бережанської міської ради. Платне групове репетиторство у стінах закладу освіти розрослося до ще більших масштабів, тепер ним займається не тільки директор, а й інші окремі вчителі. Закон України «Про заборону куріння у громадських місцях» не виконується (директор школи і далі цим зловживає у приміщенні закладу освіти). Буфет у їдальні не змінився...

Є порушення набагато серйозніші. По факту зловживань дирекцією школи, а саме фальсифікацію наказу про зарахування учнів у 10 клас 01.09.2019 року, які на той момент вже були зараховані до інших навчальних закладів, на підставі заяви, поданої в Управління стратегічних розслідувань Тернопільської області відкрито кримінальне провадження № 12021210000000007 від 06.01.2021 року. За ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 366 Кримінального Кодексу України, тобто внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, проводиться досудове розслідування, яке на даний час здійснює слідче управління ГУНП Тернопільської області. До речі, про дане зловживання було добре відомо міському відділу освіти, бо це питання представники профспілкової організації школи піднімали ще у грудні 2019 року, коли зверталися усно з питаннями виплати надбавки за престижність праці.

Якось у приватній розмові з директором навчального закладу Гринкевичем В,М. на моє запитання, як він не побоявся у 2019 навчальному році, порушуючи закон, внести у списки учнів 10-их класів 11 фіктивних дітей до наявних 26, серед яких колишні наші учні, що на той момент вже були зараховані до іншого навчального закладу, він відповів, що мовляв «всі кругом брешуть», а він таким чином хотів зберегти 2 десятих класи та забезпечити вчителям години. Та, насправді, переслідував насамперед власні інтереси, забезпечивши собі 9 тижневих годин у невеликому математичному класі, та зберіг ще одну ставку своїм заступникам, щоб легше було керувати навчальним процесом (кількість ставок залежить від кількості класів).

Чи раціонально було створювати такий поглиблений математичний клас — показало ЗНО. За його результатами з 15 учнів 11-А класу, в якому директор мав 9 годин математики на тиждень, двоє здали ЗНО з математики на негативні бали, серед яких медалістка школи, що здає ЗНО на «3», ще троє учнів саме цього математичного класу здають ЗНО на бали початкового та середнього рівня – «4», «4», і «6», при цьому відвідуючи репетиторство у того ж директора, яке він проводить у своєму робочому кабінеті навіть під час відпустки та у вихідні, використовуючи ресурс школи та не сплачуючи при цьому жодних податків за чималий додатковий дохід, вкотре порушуючи законодавство. Якби не результати учнів паралельного філологічного класу, які здали ЗНО значно краще, маючи 3 години математики на тиждень, не мала би школа такого рейтингу по здачі ЗНО серед шкіл області (7 місце). У 2020 році, коли здавали ЗНО мої вихованці, які навчалися у класі з поглибленим вивченням іноземних мов і вивчали математику на рівні стандарту, маючи лише 3 години на тиждень, за результатами ЗНО школа мала 3-є місце у цьому рейтингу.

А що ми маємо цьогоріч? Керівник навчального закладу освіти знову брехнею та маніпуляціями батьків домігся відкриття 10 класу при наявності реальних 9 учнів та загітованих трьох учнів іншої школи, ввівши в оману самого міського голову, депутатський корпус та виконавчий комітет. У травні директор школи подає фальшиві дані про 19 наявних учнів (при справжніх 9) та планує відкрити клас української філології, 20 серпня підтверджує цю інформацію, а 30 серпня просить виконавчий комітет відкрити математичний клас при наявних 12 учнів. Не важко здогадатися, хто вирішував долю дітей, бажання та нахили до навчання певних навчальних дисциплін яких так швидко змінилися. Виконавчий комітет Бережанської міської ради збирається двічі та голосує проти відкриття класу, оскільки згідно відповідного рішення Виконавчого комітету Бережанської міської ради №156 від 13 травня 2021 року «Про затвердження перспективної мережі розвитку закладів освіти Бережанської міської територіальної громади на 2021-2022 навчальний рік» 10 клас може бути відкритим за наявності не менше 18 учнів (саме таку кількість покриває державна освітня субвенція). Проте директор закладу освіти не видає учням та їхнім батькам документи для переходу у інші навчальні заклади! Діти щодня приходять у школу, відсиджують уроки, які не проводяться — просто сидять та п’ють чай. Тим часом директор школи народжує “новий стратегічний план” - реорганізації третьої школи та злиття її з гімназією, переконує в раціональності задуму директора гімназії та міського голову, які утрьох, порушуючи регламент міської ради, одноосібно, без обговорення питання за участю батьків та громадськості готують проект рішення міської ради, яке виносять на сесію та проголосовують. А як компромісний варіант — директор добивається відкриття 10 класу з 07.09.2021 року. І нічого, що діти перебували у заручниках та не навчалися протягом першого тижня навчання. Окрім того, у зв’язку з відкриттям 10 класу 07.09.2021 р, після проведених уроків відбувся новий розподіл годин (що стосувався і мене). І хоча з 1.09 я почала проводити уроки у 9-А класі, 07.09 мене ставлять перед фактом, що “у зв’зку із виробничою необхідністю” 9-А клас мені замінено на 8-Б. Зрозуміло, що така виробнича необхідність мала би бути обумовлена відповідним наказом, але чомусь мене змусили записати уроки у 8-Б класі з 1.09.2021 р, яких я фактично не проводила, бо почала працювати там тільки з 08.09.2021 р. І таких як я, мабуть, більше. Хто має відповідати за хаос та неготовність закладу освіти до початку навчального року?..

А сьогодні цей так бездумно створений 10 клас відвідує лише 11 дітей. Одного з 12 учнів по списку, жодного разу від 07.09.2021 р (саме тоді було прийнято рішення Бережанської міської ради про відкриття 10 класу) не було у школі. Дитина до школи не ходить, а оцінки в журнал ставляться “з неба”. А 28.10 даного учня відраховують та переводять у заочний клас. На уроках присутні 5-6 учнів, від сили 8. Зрозуміло, що дана ситуація була добре відома адміністрації школи, яка використала свідоцтво про неповну середню освіту дитини, щоби добитися відкриття 10 класу у денній школі та разом з тим і 10 заочного класу у своїх цілях. В результаті — дитини немає ні у денній, ні у заочній формі. (Заочні класи - це взагалі окрема тема, там порушень і порушень...)

Чи раціонально утримувати засновнику такий «дутий» 10 клас у денній школі та бездумно витрачати кошти місцевого бюджету? Питання риторичне. Отак і живемо серед брехні та афер. Безумовно клас математичного профілю місту потрібен, але підбір дітей до такого класу мав би бути відповідним. Не кожен учень має закладену основу, щоб продовжити навчання у такому профільному класі, бо не всі діти мають здібності до математики. Про це треба було думати раніше, провести відповідну агітаційну роботу серед майбутніх десятикласників усіх шкіл міста. А тут приймають будь-кого, лиш би відкрити клас, а потім ще й переводять до заочного класу з іншою корисливою метою. Прикро й те, що за таких самих умов (при кількості 12 учнів) минулого навчального року Бережанській ЗОШ №2 10 клас не відкрили, хоча батьки теж наполегливо добивалися прав своїх дітей!

Чому для одних правила діють, а для інших, значно хитріших, ні? Дивно, але ні подібні події з відкриттям двох 10-их класів у 2019 році, ні відкрита кримінальна справа — не лякають директора навчального закладу. Він вкотре порушує законодавство, оскільки такі його дії знову призводять до нераціонального використання державних коштів. Чи не пора вже відреагувати на це, та змінити підходи до освіти? Адже ми всі так вчимося працювати у Новій Українській Школі, а працюємо по старому...

На жаль, досудове розслідування по вище згаданій кримінальній справі триває ось уже 11 місяць, підозра досі не вручена, справа до суду не передана. Керівник закладу освіти навіть намагався знову заручитися підтримкою колективу, написавши нібито колективного листа начальнику ГУНП Тернопільської області, генералу О.Богомолу про те, що працівники правоохоронних органів вимагали 5000 доларів у вчителів, щоб закрити справу. А самі вони вважають її сфабрикованою та факти надуманими. Правоохоронців педагоги назвали "перевертнями у погонах". Лист не підписаний жодним вчителем, мовляв бояться переслідування. Мене з цим листом особисто знайомив слідчий ГУНП Тернопільської області 23.04.2021 р, кликали геть у відділок. Але чомусь нікому більше в колективі про цей лист не відомо. Не сумніваюся, що це чергова афера адміністрації закладу. Коли спілкувалася зі слідчим, що веде досудове розслідування, дізналася, що такого листа у матеріалах справи немає. Неодноразово зверталася та неодмінно звертатимуся ще у відповідні структури щодо її об'єктивного розгляду!

***

Але головна думка моєї статті не про це. Події майже семирічної давності, згадані мною на початку публікації, відбувалися на зорі Революції Гідності, що стала початком прогресивних змін свідомості кожного небайдужого українця, світлої віри у краще майбуття, у перемогу правди над злом. Революція Гідності триває й донині. Вона триває в душі у кожного з нас. Тому, коли стикаюся з несправедливістю, брехнею, підлістю та хамством — мовчати не сила. Не мовчу не стільки заради себе, а насамперед для того, щоб подібні мені, зневажені та скривджені, що відчувають себе безправними, та пристосуванці, що так бояться опиратися злу, зберігаючи нерви та здоров’я, нарешті зрозуміли і відчули, що з не справедливістю треба боротися! Сьогодні я добиваюся одного: спростування поширеної про мене недостовірної інформації, що принижує мою честь, гідність та ділову репутацію частиною невдячних батьків та дискримінацію моїх законних прав, припинення зневажливого ставлення та цькування з боку адміністрації навчального закладу.

Розповім все по порядку. Починалося все давним-давно, 37 років тому, коли я, молода дівчина після закінчення Тернопільського педагогічного інституту прийшла на роботу в Бережанську ЗОШ №3, у якій навчалася з дня її відкриття, та закінчила з відмінним атестатом. Спочатку 2 роки була звільненим секретарем комсомольської організації школи, потім 6 років — вихователем групи продовженого дня. Набиралася досвіду, чим завдячую своїм же вчителям та іншим старшим колегам. З 01.09.1992 року переведена на посаду вчителя математики з повним тижневим навантаженням. За ці роки довелося працювати при трьох попередніх директорах (Владика І.Т., Кольцов С. І. та Кулик І.Л.), світла пам’ять про яких завжди залишиться у моєму серці. З червня 1995 року посаду директора Бережанської ЗОШ №3 займає Гринкевич В.М. — вже 26 років.

Тридцять сім років моєї роботи на одному і тому ж робочому місці – це не тільки запис у трудовій книжці. Це любов до своєї професії, відданість улюбленій справі, відчуття нерозривного зв’язку з дітьми, колегами, що з тобою поряд. Це будні та свята, злети і падіння, щоденні клопоти, хвилювання та турбота за успіхи твоїх вихованців, бо поряд із навчанням дітей математики я виконувала покладені на мене обов’язки класного керівника. Стаж класного керівництва – 23 роки.

У 2019-2020 навчальному році моє тижневе навантаження становило 19 годин, та класне керівництво в 11 класі, де покладені на мене обов'язки я виконувала 7 років поспіль. 28.05.2020 р, при попередньому розподілі тижневого педагогічного навантаження на 2020-2021 навчальний рік, мене було повідомлено про заплановані години математики, а саме: 20 годин тижневого навантаження та класне керівництво в майбутньому 5-А класі. Проте думка 14 батьків з усіх 32 учнів планованого 5-А класу враз змінила моє життя та перекреслила усі 37 років моєї відданої праці... А було все так.

03.06.2020 р мене викликали у кабінет директора школи Гринкевича В.М., де у присутності заступників: з навчальної роботи — Вітковської М.С. та виховної роботи — Миханів Л.М., було повідомлено про те, що в історичній кімнаті школи зібралися батьки учнів майбутнього 5-А класу і хочуть зі мною зустрітися. На зустрічі були присутні директор, вище названі заступники, я та 14 батьків з 32 усіх учнів даного класу. Під час зустрічі виступив батько Щербань П.З., який, очевидно, і був ініціатором даної зустрічі. Він звернувся з проханням до адміністрації школи не давати мені класне керівництво у майбутньому 5-А класі, мотивуючи це тим, що мені залишилося 2 роки до досягнення пенсійного віку, а батьки хочуть, щоби їхніх дітей педагог вів 5 років поспіль. Дивно, але і директор школи Гринкевич В.М, і батько Щербань П.З., перебуваючи на посаді головного спеціаліста Держпраці, не могли не знати, що це дискримінація моїх прав, а відтак порушення ст.2-1 КЗпП України та частини 1 статті 54 Закону України "Про освіту ". Проте я відреагувала на таке прохання батьків позитивно, навіть подякувала батькам за те, що вони дадуть можливість піднімати питання перед адміністрацією школи про те, щоб дозволила мені працювати три роки після виходу на пенсію по віку, щоб принаймні довести даних учнів до закінчення 9-ого класу. Такі випадки в школі передбачені (на той момент працювало двоє вчителів-пенсіонерів, які були класними керівниками). Але на це директор школи не відреагував, а Щербань П.З. розуміючи, що щось пішло не так, почав звинувачувати мене в тому, що я піднімала голос під час дистанційного навчання на учнів колишнього 7-А класу, в якому навчався його старший син. Протягом трьох років навчання його сина ні з боку батьків, ні з боку учнів до мого викладання будь-яких скарг та зауважень не було, в тому числі і з боку Павла Зіновійовича. Не зрозуміло, чому вони з’явилися зараз. Батько також намагався залякати мене, що буде відвідувати мої уроки та контролювати особисто, на що я відповіла, що не заперечую, може приходити хоч щодня.

Інші батьки від виступів відмовилися. Після чого директор школи пообіцяв врахувати думку батьків та попросив Щербаня П.З. оформити прохання у письмовій формі.

04.06.2020 р мене під підпис було ознайомлено з письмовим проханням батьків майбутнього 5-А класу, автором тексту якого був саме Щербань П.З. У проханні викладені зовсім інші думки про мене: «Вважаємо, що Солтисюк Н.В. не зможе виконувати покладені на неї обов’язки класного керівника та не відповідає вимогам, що встановлені до педагогів». Ці думки, викладені в офіційному документі, зареєстрованому, як вхідна документація у секретаря школи, вкрай обурили мене, бо є несправедливими і образливими, адже у проханні не вказані жодні аргументи таких суджень! Як можна оцінювати роботу вчителя, який ще не розпочинав працювати з їхніми дітьми? Та й зрештою, це думка лише частини (причому меншої) усіх батьків класу. Думка інших батьків не вивчалася.

У проханні Щербань П.З. посилається на статті 24 та 29 Закону «Про загальну середню освіту» №2145-VIII від 05.09.2017 р, який на момент написання даного прохання втратив чинність, де зазначено, за словами Щербаня П.З., що «педагогічним керівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка забезпечує результативність та якість своєї роботи». Я не є аморальною особою, яка не забезпечує результативність та якість своєї роботи. Так, помиляюся, як і будь-хто, не вважаю себе святою, але вибачаюся, коли не права, проте не зробила у своєму житті нічого ганебного, за що би мала соромитися і що не відповідає вимогам, встановленим до педагогів. За результатами атестації 04.04.2019 р згідно рішення атестаційної комісії я «відповідаю раніше присвоєним кваліфікаційній категорії «Спеціаліст вищої категорії» та педагогічному званню «Старший вчитель».

За безпідставний наклеп батьків, дітей яких я не вчила жодного дня, 04.08.2020 р я звернулася до районного суду з відповідним позовом до батька-ініціатора Щербаня П.З., що був автором поданого прохання, щодо захисту моєї честі, гідності та ділової репутації, з позовними вимогами: спростування поширеної про мене недостовірної інформації, викладеної у письмовому проханні до дирекції школи та відкликання цього прохання, оскільки порушені мої немайнові права, принижена на мою честь, гідність та ділова репутація, а також завдано мені чималої моральної шкоди. Це є вкрай образливо та коштувало мені чимало втрачених сил і здоров’я. 18.08.2020 року у суді відкрито цивільне провадження по даній справі № 593/743/20.

25.08.2020 року керівництвом школи при розподілі тижневого навантаження на 2020-2021 навчальний рік в мене забрано 2 години та класне керівництво, залишено 18 тижневих годин.

Як член профспілкового комітету (заступник голови профспілки) я двічі зверталася до шкільної та районної профспілкових організацій з проханням підняти клопотання перед адміністрацією школи, а також в обласній профспілці щодо захисту моїх прав. На рекомендації профспілкових організацій довантажити мене годинами або надати класне керівництво (хоча питання довантаження мене додатковими годинами я у своїй заяві не піднімала), адміністрація запропонувала мені 20 запланованих раніше годин та 2 години факультативу замість класного керівництва, але натомість я маю забрати позовну заяву в суді. На довантаження мене годинами я погоджувалася, але без вказаної умови, бо вважаю, що моє педнавантаження не має нічого спільного із захистом мого чесного імені. Після цього пропозиція директора була відхилена. Причому було складено акт про те, що я відмовилася від запропонованих додаткових годин замість класного керівництва, у якому не прописано, на яких саме умовах була озвучена ця пропозиція (тобто при умові, коли я заберу позовну заяву у суді). Зрозуміло, що даний акт я не підписала. Це явний шантаж та нечесний компроміс.

01.09.2020 р я вдруге звернулася до міського відділу освіти з проханням клопотати перед адміністрацією школи про перегляд мого педнавантаження на 2020-2021 навчальний рік до затвердження остаточної тарифікації педпрацівників навчального закладу. У відповіді на моє звернення директору було вказано на порушення трудового законодавства (ст.32 КЗпПУ) та порушення моїх прав, як педагога передпенсійного віку, що закріплені у п.4.2.9 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки та рекомендовано переглянути моє педнавантаження. Проте директор на це не відреагував. Мені ж було рекомендовано відділом освіти Бережанської міської ради зернутися у суд (відповідь №631/01-17 від 15.09.2020 р). Саме тому 21.09.2021 року мною подано позов щодо збільшення позовнх вимог та клопотання про залучення співвідповідачем Бережанську ЗОШ I-III ступенів №3, а третіми особами, що не заявляють самостійних вимог у суді — профспілкову організацію Бережанської ЗОШ I-III ступенів №3 та відділ освіти, молоді та спорту Бережанської міської ради. На жаль, останній відмовився брати участь у судових засіданнях, піднявши відповідне клопотання у суді. Таким чином моє тижневе навантаження у 2020-2021 навчальному році становило 18 годин.

Зменшення педагогічного навантаження тягне за собою зміну режиму роботи вчителя і, як наслідок,– відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог пункту 3 статті 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці. Згідно вимог ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Зміна істотних умов праці погіршила моє матеріальне становище. Моя упущена вигода щомісячно з 01.09.2020 р. становить 1526 грн. (доплата за класне керівництво). Для вчителя передпенсійного віку це не маловажно, адже зменшення заробітної плати вплинуло на зниження коефіцієнту нарахувань пенсійних виплат, оскільки у 2020-2021 навчальному році моя заробітна плата була значно нижчою від середньомісячної по Україні.

Адміністрація закладу вважає, що нічого не порушила по відношенні до мене, твердячи, що я вправі працювати на ставку, оскільки згідно наказу прийнята на посаду вчителя математики з повним тижневим навантаженням. Проте не зрозуміло, чому собі забезпечує впродовж усіх вже більше 26 років на керівній посаді навантаження по максимуму – 1,5 ставки, що дало можливість заробити непогану пенсію. Навіть на даний час,одержуючи пенсійні виплати, директор і далі працює з тижневим навантаженням – 1,5 ставки. На тих самих умовах працюють заступники директора та окремі педагоги...

Але суть не лише у тому, що я програла у грошах. Моральна сторона питання для мене важливіша. Своїми діями мене дискримінує не лише адміністрація закладу, але й батьки учнів 5-А класу, які виявили бажання замінити мене молодшим педагогом. Відповідно до статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я,…звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав…

Порушено статтю 30 нового Закону «Про повну загальну середню освіту», де йде мова про те, що рішення, заходи та форми батьківського самоврядування не повинні призводити до надання іншим учасникам освітнього процесу привілеїв чи обмежень за будь-якою ознакою, порушувати їхні права та/або законні інтереси, а також не можуть бути підставою для прийняття управлінських рішень, що не відповідають законодавству.

Якщо навіть, скажімо, не хотіли забезпечити класне керівництво, то навіщо зменшувати години? Бо звернулася до суду? Адже це право кожної людини гарантоване статтею 55 Конституції України. Окрім цього, стаття 28 Конституції України та стаття 297 ЦК України гарантує кожному громадянину право на повагу до його честі та гідності.

У п. 1 статті 54-«Права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників» Закону України «Про повну загальну середню освіту» зазначено, що педагогічні працівники мають право на захист професійної честі та гідності. Ця графа закону захищає вчителя від ситуації, коли батьки без належної шани ставляться до їхньої праці.

Так, звернення батьків від 03.06.2020 р відповідає чинному законодавству і праву батьків у відповідності до ч.1 ст.30 ЗУ «Про повну загальну середню освіту». А зміст написаного у проханні? «Вважаємо, що Солтисюк Н.В. не зможе виконувати покладені на неї обов’язки класного керівника та не відповідає вимогам, що встановлені до педагогів». Батьки не вправі робити такі висновки, тим паче при тому, коли я ще не починала навчати їхніх дітей. Спочатку плюнули мені в душу, а потім намагалися довести суду, що вони “не мали на меті образити мою честь та гідність, що це тільки їх припущення”, і щоб себе оправдати, продовжували вести нечесну боротьбу, вигадуючи якісь негуманні дії по відношенні до їхніх дітей, які я ніколи не вчиняла. Не боячись гріха — давали неправдиві свідчення, та ще й під присягою! Це, по крайній мірі, не порядно. Особливо боляче було чути неправдиві звинувачення мами Глух І.І., що є дочкою нашої ж колишньої вчительки Макух Н.М., з якою ми пропрацювали пліч-о-пліч багато років. Чи не Ви, Ірино, разом з мамою так мило спілкувалися зі мною восени минулого року та дякували за навчання сина та внука? А в березні раптом кардинально змінили свою думку, бо треба було дати свідчення на користь Щербаня П.З., що є кумом вашого рідного брата? Не менш образливими є надумані свідчення мами Чорної О.В., що ввели в шок усіх присутніх у судовій залі, бо речі, про які вона вела мову, апріорі неможливі у школі. Ніхто би мене не тримав у навчальному закладі стільки років, якби я вживала нецензурні слова у спілкуванні з дітьми, та ще й у 5-ому класі. Зловтішайтеся та радійте, що не подала на Вас у поліцію, щоб притягнути до адміністративної відповідальності за поширення неправдивих чуток згідно ст.. 173 Кодексу України про адміністративні порушення та до кримінальної відповідальності за надання неправдивих показів у суді (статті 384,385 КК України). Та знайте: бумеранг долі є… Чи не саме ви Глух І.І. та Чорна О.В. відвідували кабінет директора школи Гринкевича В.М. 25.08.2021 р? Спочатку виконали свою брудну роботу в суді, а тепер цікавилися, хто далі буде навчати Ваших дітей? Такі щасливі та задоволені вийшли з кабінету. Дивно, але Вас директор вислухав. А от мене зразу після Вас того ж дня просто витурив з кабінету, не давши й слова сказати, мотивуючи тим, що він ще у відпустці. Цікава у Вас відпустка, пане директоре? Для проведення репетиторства у свому кабінеті у Вас відпустки немає (весь серпень займалися з дітьми)? Дієте, як такий собі господар на «приватній фазенді». Але чому тут дивуватися, коли ви ще 03.06.2020 р прийняли до уваги прохання батьків і навіть не намагалися переконати їх у іншому, а навпаки потирали руки, переслідуючи свої меркантильні інтереси. А, значить, і самі про мене такої думки. Найбільш образливо, що заступник директора по виховній роботі Миханів Л.М. знехтувала всіма досягненнями та показниками у моїй роботі як класного керівника, що є найвищими серед інших педагогів, і не охарактеризувала мене. Зі свідчень батьків зрозуміло, що вони не володіли жодною інформацією про мене, як про класного керівника. Зокрема це зрозуміло зі свідчень батьків, які виголошували думку про те, що вони хотіли молодшого класного керівника, який возив би їхніх дітей на екскурсії, не знаючи в цей час, що я, будучи класним керівником, возила своїх дітей на екскурсії двічі на рік.

Батьки у своїх свідченнях наголошують на тому, що вони хотіли молодшого класного керівника, що дискримінує мої права та є порушенням вже не раз згаданої статті 2-1 КЗпП України. Зрозуміло, що після року навчання недоцільно змінювати класного керівника, до якого вже звикли діти. Про це говорять батьки і на даний час погоджуюся з цим і я. Проте мама учениці, що не є підписантом прохання батьків, свідчила про те, що не була згідна з думкою батьків щодо класного керівника та підтверджує той факт, що не заперечувала б мою кандидатуру. Це доводить той факт, що думку батьків, які не підписали дане прохання, ніхто не вивчав. А відтак порушені мої права, а саме можливість призначення мене класним керівником у 2020-2021 навчальному році. Неозброєним оком видно, що про все було домовлено наперед. Маючи іншу кандидатуру на класне керівництво, вирішили мене «посунути». Для цього і скомпроментували всю цю ситуацію, в яку втягнули мене та батьків.

Хочу зазначити, що маніпуляції щодо класного керівництва не минули мене і цьогоріч. Ще у травні 2021 року я звернулася до адміністрації закладу із заявою про призначення мене класним керівником у 2021-2022 навчальному році та заявою про можливість збільшення мого тижневого навантаження у 2021-2022 навчальному році, як особі передпенсійного віку (вх. №63/01-11 від 24.05.2021 р). З аналогічною заявою я також звернулася до голови Об’єднаної територіальної профспілкової організації Бережанщини Соляр О.І. Проте рекомендація профспілкової організації “збільшити педнавантаження та надати класне керівництво і розглянути це питання на попередньому розподілі тижневого навантаження” — була відхилена, відповіді про прийняте рішення директор профспілковій організації не надав. 18.08.2021 року до адміністрації навчального закладу, а разом з тим і до голови Бережанської міської ради Р.Бортника та до начальника відділу освіти, молоді та спорту Бережанської міської ради Г.Михальчук звернулися з відповідним клопотанням підтримати мене та сприяти позитивному вирішенню питання призначення мене класним керівником у 2021-2022 навчальному році: начальник відділу культури, туризму та релігій О. Мельничук, представники громадськості, 25 хористів народного аматорського колективу «Просвіта» в особі його керівників, почесних жителів м.Бережани Є.Біркової та З.Головацького (вх. №84/01-11 від 19.08.2021 р). Але і цим клопотанням нехтує директор школи, мотивуючи тим, що на даний час триває цивільна судова справа про призначення класним керівником Солтисюк Н.В. за моїм позовом, внаслідок чого неможливий розгляд питання призначення мене класним керівником у 2021-2022 навчальному році (відповідь 01-13/136 від 03.09.2021 р). Директор знову маніпулює, бо мій позов про захист честі, гідності та ділової репутації не має жодного стосунку до питання призначення класних керівників у 2021-2022 навчальному році. Адміністрація навчального закладу, кепкуючи, висловлює думку про можливе винесення судом рішення поновлення мене класним керівником теперішнього вже 6-А класу, добре розуміючи, що це безглуздо і не є моєю позовною вимогою. Поряд з цим директор школи забирає у 2021-2022 навчальному році мені годин математики у 6-А класі, що апріорі не дає можливості бути там класним керівником. Одним словом що хоче – те і робить, і ніхто йому не указ. У 2021-2022 році моє педнавантаження не змінилося. Воно становить мінімальну можливу норму — 18 годин на тиждень. У класному керівництві мені знову відмовлено. Хоча на одному із судових засідань директор навчального закладу сам підтверджував, що класне керівництво встановлюється на рік та запевняв, що «на другий рік будуть створюватися нові класи, буде претендувати Наталія Василівна – будемо розглядати це питання» (дослівно із контексту судового засідання від 11 березня 2021 року). А собі директор і далі встановлює навантаження по максимуму — 1.5 ставки, отримуючи при цьому пенсійні виплати...

***

Нічого в школі не змінилося. Є “білі” та “чорні”. Одних - шанують, інших - ігнорують.

Хочу наголосити, що я вкрай стурбована тим, що весь минулий навчальний рік мені не давали можливості спокійно працювати, підстерігали та звинувачували, одним словом збирали на мене компромат. Попри це, чинили на мене тиск, залякували, налаштовували проти мене колектив. Я перебувала у постійному стресі, що негативно впливав на стан мого здоров'я. Не розумію, чому відстоювання свого права людиною у суді подається, як зрада інтересів школи?

Як доказ, хочу навести кілька цікавих фактів. Зокрема: відмову у наданні вільного від уроків методичного дня (адже це право визначено законом України «Про освіту» та Положенням про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 964); позбавлення кабінету, де я працювала понад 15 років поспіль, вкладала кошти, серце і душу, збирала матеріли, виготовляла стенди (навіть змінили замок, що спричинило мені незручності, бо доступ до кабінету тепер у мене обмежений, можу взяти все необхідне: роздатковий матеріал, таблиці, наочне приладдя — лише під час уроків чи на перерві, бо ключ від кабінету, на відміну від інших класних керівників, класний керівник Палінська Н.З. весь цей рік не залишала на відповідному щитку в учительській кімнаті); складання акту про порушення правил внутрішнього розпорядку школи за те, що прийшла у школу о 8.20, а не о 8.15, хоча урок розпочинається о 8.30 і на урок я не спізнилася. Дивно й те, що після мене прийшло чимало інших педагогів, але їх чомусь ніхто не підстерігав, бачать тільки мене, бо після того, як прийшла саме я, адміністрація відразу ж щаслива та усміхнена залишила пост спостереження. Зрештою, і сама заступник по виховній роботі, що написала на мене доповідну, може позволити собі прийти о 8.20, а покинути роботу у день чергування навіть на пів години швидше. Хочу зазначити, що у тих самих правилах внутрішнього трудового розпорядку школи у розділі IV «Основні обов’язки адміністрації» у пункті 28.13 зазначено: «Адміністрація школи зобов’язана захищати професійну честь і гідність працівників школи, чуйно ставитись до їх повсякденних турбот, забезпечувати надані їм пільги». Виходить, що й адміністрація порушує ці правила. Щирого бажання захистити мою професійну честь і гідність перед батьками 5-А класу я не бачила, як і не відчула, щоби адміністрація школи мала намір забезпечити надані мені державою пільги, як особі передпенсійного віку (не зменшувати педнавантаження ще і без попередження) через те, що оскаржую дії батьків у суді, відстоюючи своє чесне ім'я.

У грудні, наприкінці семестру, з вказівки директора його заступники були присутні на контрольних роботах у кожному класі, де я веду уроки математики, навіть попідписувалися у дитячих зошитах. Ситуація дуже цікава, адже ніякого наказу по школі щодо вивчення стану викладання математики, чи проведення зрізів знань учнів не було. Перевіряли суто мене, а точніше — просто лякали...

25 лютого 2021 року з незрозумілих мені причин класний керівник 5-А класу Палінська Н.З. позбирала всі мої речі з вчительського столу раніше закріпленого за мною кабінету, знесла їх у вчительську кімнату та скинула скопом мені їх на один зі столів. Коли адміністрація закладу просила мене віддати ключ від кабінету, мова йшла лише про цей навчальний рік, тому я нічого і не забирала. Від початку навчального року Наталю Зорянівну все влаштовувало, а тут раптом захотілося без попередження повикидати мої речі зі столу? Коли, після моєї усної скарги на цькування мене з боку іншого вчителя, розглядала цю ситуацію заступник директора з навчальної частини Вітковська М.С., намагаючись нас помирити, вигороджували права Наталії Зорянівни, а з моїми не рахувався ніхто, зважили хоча б на мій вік. Тепер розумію, що це було навмисно організовано, аби спровокувати мене на відповідну неадекватну реакцію та зробити з мене скандальну особу. Чи можу я спокійно працювати за таких обставин?

Події 08.03.2021 року стали останньою краплею. Ввечері невідомі скидали вікно, балкон та стіни мого приватного будинку сирими яйцями, завдавши мені чималих збитків. З відповідною заявою я звернулася 09.03 2021 року у Бережанський відділок поліції, яка не спромоглася навіть вилучити записи камер відеоспостереження моїх сусідів та зрозуміло, що не знайшла кривдника. Нехай даний вчинок залишиться на совісті того, хто дуже хотів вислужитися перед директором школи та мені насолити. За 59 років життя у цьому будинку мені ніхто не робив такої чи будь-якої інщої шкоди, як і моїм покійним батькам, що будували його. Чомусь насвинити вирішили саме зараз? Чи не дивний збіг обставин?

05.04.2021 року мене було ознайомлено з наказом по Бережанській ЗОШ I-III ступенів №3 №20-ОД від 03.03 2021 р «Про створення комісії з розслідування факту стосовно дій в 5-А вчителя математики Солтисюк Н.В.», заявами чотирьох батьків учнів того ж 5-А класу на ім'я директора школи та доповідними записками практичного психолога, соціального педагога та класного керівника 5-А класу. Мені не зрозуміло, чому з наказом від 03.03.2021 р, що стосується моєї особи, мене знайомлять тільки 05.04.2021 р. і ні про яке розслідування, що ведеться вже більше місяця, мені невідомо. Чому ще 02.03.2021 р. мене не викликав директор та не вимагав жодних пояснень? Зрозуміло, що це зроблено заднім числом. Адже 11.03.2021 р, під час чергового судового засідання по моїй справі у суді, ні батьки, які свідчили, ні директор школи, як представник співвідповідача, не заявляли ні про які заяви батьків, а тим більше про наказ про розслідування фактів стосовно моїх дій у 5-А класі. Пізніше, на основі проведеного “розслідування” складено акт «Про розслідування фактів, наведених у заявах батьків учнів 5-А класу» від 30.03 2021 р, з яким мене не ознайомлюють, хоча 05.04 на мою вимогу видають мені відповідні документи: заяви батьків, пояснювальні записки практичного психолога та соціального педагога і класного керівника 5-А класу, але про акт від 30.03 — ні слова. 27.04.2021 р мене знайомлять з наказом Бережанської ЗОШ I-III ступенів №3 від 27.04.2021 р. №39-ОД «Про результати комісії з розслідування фактів стосовно дій в 5-А класі вчителя математики Солтисюк Н.В.». Лише на вимогу видати мені копії відповідних документів після ознайомлення з наказом, 06.05.2021 р дізнаюся про зміст відповідного акту. Дивно, чому знову, як і тоді у червні 2020 року, не зібравши та не вивчивши думку усіх батьків, адміністрація закладу на основі заяв лише чотирьох мам знову приймає управлінське рішення, не роблячи жодного кроку на мій захист, звинувативши безпідставно у порушенні академічної доброчесності. І робиться все у мене за плечима. Це по крайній мірі не порядно, як не порядно чоловіку воювати зі слабшою за себе, та ще й з жінкою. Цікавий ще й такий факт: резолюція директора школи на доповідних записках соціального педагога, практичного психолога та класного керівника датована 31.03.2021 р, а на акті, що складений на основі цих записок — стоїть дата 30.03.2021р. Як можна скласти акт на основі доповідної записки, якої ще не було надано? Та й до чого тут академічна доброчесність? Забули, як вимагали поставити незаслужену оцінку сину нашої бухгалтерки? Де була тоді ваша доброчесність?

Щодо надуманих та необгрунтованих звинувачень, висунутих окремими батьками учнів 5-А класу на мою адресу, я писала у наданих директору школи Гринкевичу В.М. поясненнях щодо даної ситуації та письмових відповідях кожному з батьків окремо та вимогою обов'язково довести мої пояснення до відома батьків. Проте дуже сумніваюся, що це було зроблено. Не розумію, для чого було батькам так непорядно обріхувати мене, а дирекції школи замість того, щоб погасити вогонь, роздувати його ще більше. Не хотіли мене, як класного керівника, то можна було вирішити це по- людськи, а не поливати мене брудом та доводити, що «я не зможу виконувати функції класного керівника та не відповідаю вимогам, встановленим до педагогів». Батьки не вправі втручатися у педагогічну діяльність вчителя, а тим більше не наділені повноваженнями оцінювати професійність педагога. Засліплені надмірною батьківською любов’ю, вони беззаперечно вірячи своїм дітям, не можуть або не хочуть правильно та адекватно оцінити ту чи іншу ситуацію, не з'ясувавши її з учителем, звинувачують його у всіх гріхах, йдучи відразу до начальства. Дуже вигідна, але безвідповідальна та не правильна позиція...

Батькам варто нагадати, що, окрім права згідно законодавства захищати права та законні інтереси своїх дітей, у них ще є обов’язки, закріплені у статті 55 Закону України «Про освіту», а саме сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягнення дитиною передбачених нею результатів навчання, а також поважати гідність, права, свободи і законні інтереси не тільки дитини, а й інших учасників освітнього процесу. На законодавчому рівні не прописано право батьків обирати вчителя, на відміну від можливості вибору лікаря та укладення з ним відповідної декларації.

***

Хочу зазначити, що такі маніпуляції щодо мене директор школи проводить не вперше. Ще у далекому 2005 році, після випуску 11 класу, я рік була без класного керівницва. Про причину відмови мені і згадувати противно. Потім, у 2013 р, після того, як я випустила 9 клас, на попередньому розподілі годин адміністрація закладу не планує мені години ні у 5-ому, ні у 10-ому класах, а значить унеможливлює право на класне керівництво. Знову неспокійне літо. У серпні цього ж 2013 року мене ставлять перед фактом, що я на півтора місяця маю уступити класне керівництво своїй колезі Винник Г.М., бо їй треба більше навантаження перед виходом у декретну відпустку. Погодилася, уступила. А як повелися зі мною? Мене не хочуть чути, бо замість того, щоб збільшити навантаження перед виходом на пенсію, навантаження навпаки зменшують, ще й без попередження. Вся ця ситуація вже виглядає для мене смішною. Пошкодувати мені класне керівницто, нав'язувати його навіть тим, що й не хотіли погоджуватися, а зробили це під примусом? Шукати, кому би запропонувати його, лиш би не дати мені?

Подібна ситуація з батьками теж не вперше, і відбувалася за таким же сценарієм, коли знаходиться впливовий батько і проводить всю «брудну» роботу, а решта батьків мовчить (2015 р). Руками батька Лехняка Григорія (особи, досить відомої у Бережанах) та класного керівника Паньків Ж.З. («правої руки» директора школи) було спровоковано написання листа та збір підписів батьків з проханням негайно замінити мене як вчителя математики, бо я, мовляв, занижую оцінки. Після мого звернення у районний відділ освіти, було створено комісію, яка, після вивчення документації з питань організації моєї роботи, визнала, що правових підстав для заміни мене як вчителя математики немає. А зараз спливають цікаві факти тієї всіма забутої історії. Виявляється, двоє моїх колег Левик О.В. та Швидків Н. С, діти яких навчалися у даному класі, твердять, що не підписували того листа. Кажуть, що їм пропонували підписатися, а вони відмовилися, бо не пасує вчителям один на одного підписувати такі речі. Виникає питання: «Хто ж тоді зробив це замість них.?» Або не хочуть зізнаватися, або це справді це зробив хтось інший...

Були маніпуляції і з тижневим навантаженням. У 2013р. моє попереднє навантаження — 17 год; у 2015 р — 15 год; у 2016 р — 16 год, а потім довантажували мене факультативами. Без факультативів я працювала лише один рік — у 2019-2020 навчальному році. А в інших моїх колег по кафедрі такого не було. Не зважаючи на те, що у школу на роботу вони прийшли пізніше за мене, на попередньому розподілі тижневого навантаження у них завжди було не менше 18 годин без жодних факультативів. Я ж мусіла всю відпустку переживати і добиватися свого...

У 2009 р при проведенні атестації з ініціативи директора школи Гринкевича В.М., допущено безпідставне зняття з порядку денного питання про розгляд моєї кандидатури на присвоєння звання «Старший вчитель», хоча інші молодші мої колеги (практично мої учні) успішно проатестувались на це звання. Неправомірність дій, що порушують Типове положення про атестацію педагогічних працівників, підтверджена у відповіді на моє звернення начальником районного відділу освіти П.М.Довбенком...

***

Цікава біографія, чи не так? Такий собі свого роду «мобінг». І все це через моє вольнодумство і прямоту, що не влаштовує адміністрацію закладу, яка не припиняє переслідувати «непокірних».

Мікроклімат у колективі важкий, адміністрація намагається довести всім, що я, за її словами, «будоражу всю школу», роблю для школи гірше, хочу накликати перевірку, тримаю всіх у страху, а насправді сама всіх залякала та переслідує свої інтереси, намагаючись «закрити мені рота». Мовчати я не буду, а свої права та своє чесне ім’я буду відстоювати твердо, опираючись на закон. А хто його порушує — має відповідати!

З відповідними листами про всю цю ситуацію, що склалася у мене в школі я зверталася в Обласне управління освіти та у Службу освітнього омбудсмена у травні 2021 року. Вони, звісно, відреагували, надіславши відповідні запити міському відділу освіти та керівнику навчального закладу. Ще у червні 2021 року була створена відповідна комісія при відділі освіти, що займалася цим питанням. Проте з висновками комісії мене так ніхто і не ознайомив. Мабуть, як і тоді у червні 2020 року, зіслалися на автономію шкіл, або у жовтні 2020 року, коли відділ освіти відмовився брати участь у судових засіданнях як третя сторона, що не заявляла самостійних вимог щодо спору, хоча й сам мене туди спровадив.

26.10.2021 р я ознайомилася з листом, направленим Службою освітнього омбудсмена директору Бережанської загальноосвітньої школи I-III ст. №3 Гринкевичу В.М, щодо психологічного клімату в закладі освіти, який був розміщений на сайті школи. Хочу розповісти про чергову маніпуляцію керівника закладу освіти відносно даного питання.

28.10.2021 р у навчальному закладі були проведені збори трудового колективу, призначені на 15.00 год. Повідомлення про збори надійшло у вайбер-групу педагогів школи 27.10. 2021 р, але яке питання розглядатиметься — не повідомлялося. Всі думали, що збори стосуватимуться питання реорганізації навчального закладу, що запланована на наступний навчальний рік, бо з приводу цього питання нас збирали вже двічі. Виявляється, збори ініціював директор школи, з наміром розгляду вище згаданого запиту освітнього омбудсмена. Він добре прорахував, що мене не буде на цих зборах з об'єктивних причин. У мене в цей час був 6-ий та 7-ий урок у школі №1 (у цьому навчальному році я змушена була взяти додаткові години в іншій школі, так як класне керівництво мені не надали, а це останній мій рік роботи перед виходом на пенсію). Урок закінчується о 15.10, на 15.20 була запланована олімпіада з фізики, яку я змушена була провести, оскільки довший час була відсутня у зв'язку з довготривалим лікуванням травми правої руки, а звіт про результати олімпіади необхідно було здати до 01.11. Мене чекали діти, яких я залишити не могла. Проте, якби мені було відомо, щодо якого питання збирали збори, я би неодмінно знайшла вихід із ситуації. Мені нічого приховувати, про моє звернення у службу освітнього омбудсмена було відомо у колективі, нехай не усі про це знали (колектив великий, понад 60 вчителів, а ще 20 осіб технічного персоналу), але ті, з ким я спілкуюся найбільше, про це знали. На зборах трудового колективу виступив директор школи Гринкевич В.М., повідомивши присутнім про анонімне звернення у службу освітнього омбудсмена щодо несприятливої атмосфери, булінгу (цькування) та напруженого психологічного клімату у закладі освіти. Оправдовувався, що всім старається догодити та запитував, може йому щось не відомо, можливо вчителі цькують один одного, а він про це нічого не знає. Не розумію, чому директор "зіграв дурня"? Адже йому добре відомо, що це моє звернення, а тут перед усім колективом він стверджував, що не розуміє, хто міг з таким звернутися. Ніхто з вчителів на зборах не виступав. А у протоколі чомусь зафіксовано, що виступило троє (Мужанова Н.С., Палінська Н.З. та Жуковська Н.І.). Знову чергова маніпуляція. Дивно, про яку толерантність веде мову, згідно липового протоколу, моя сусідка Мужанова Н.С. (живемо хата в хату), а вона до мене вже більше року не вітається та не розмовляє. Не знаю, чим я не догодила Наталії Степанівні, напевно не може змиритися з тим, що я виступила проти начальства, на яке вона так "молиться" та догоджає, щоби мати більше годин та бути захищеною. Або, можливо, не догодила тим, що поставила хлопчику з її класу оцінку "9" (за що дитина була мені безмежно вдячна), але ж класний керівник випрошувала "10" та ходила скаржитися директору, що я не хочу її послухати та просила вплинути на мене. Випрошування оцінок дітям знайомих, родичів чи просто учням за те, що активні у виховній роботі, носять апаратуру по школі замість електрика чи пропускають заняття по проханні заступника з виховної роботи — взагалі хвороба навчального закладу. Ось таке об'єктивне оцінювання. Якщо комусь не догодив — потрапиш в немилість. А математика — це не фізкультура, яку веде Наталія Степанівна. Мабуть тому і не розуміє, бо з фізкультури нижчої оцінки , ніж "9" не буває. Про Палінську Н.З. я вже писала, як вона повикидала мої речі зі вчительського столу та агітувала батьків писати про мене речі, які сама й придумала, щоб вигородити батька Щербаня П.З. та директора школи. Вчитель Жуковська Н.І. — тепер класний керівник 7-А класу. За нею закріпили мій колишній кабінет математики, який вже "догробили" в повному розумінні слова. У кабінет страшно зайти — не знаю, як можна було такий безлад залишити в кінці навчального року, як адміністрація прийняла його готовність на початку навчання у вересні. І нікому нема до цього діла: стіни оббиті, стенди обшарпані, вазони посохли. В класі завжди брудно, діти гонять по класу, грають м'яча і ніхто їх не спам'ятовує. Батьки не в курсі, у якому середовищі перебувають їхні діти, бо у зв'язку із карантинними обмеженнями не можуть відвідувати школу. Про такий стан справ у кабінеті я особисто казала керівнику закладу ще на початку навчального року, він звичайно на це не реагує. Я веду уроки математики у 7-А класі вже третій рік, добре знаю дітей та могла би виконувати функції класного керівника і разом з тим відповідати за свій колишній кабінет, але директор вирішив інакше. Аби не дати мені класного керівництва, пропонував його іншим педагогам, які відмовлялися, тоді "всватав" Наталію Іванівну, яка його і не дуже прагнула, але не могла не послухати начальство. Дітей не знала, бо не працювала з ними раніше, та й класним керівником до того не була...

Збори трудового колективу прийняли ухвалу, під якою всі підписалися. Підписи збирали ще й на другий день у тих, хто з різних причин був відсутній. Мені ж ніхто листа на підпис не давав і не знайомив з текстом. Якби не довідалася у голови профспілки, так би нічого й не знала. Знаючи, на які афери здатен керівник закладу, не здивуюся, якщо у протоколі буде моє прізвище з чужим підписом. Мені звісно прикро, що ніхто інший з членів колективу не встав та не висловив свою думку, знаючи справжній розвиток подій. Могли би бодай заперечити розгляд запиту без моєї участі. Але зрозуміти вчителів можна — люди настільки стали байдужі та ще й залякані, щоб з ними не чинили так, як поступають зі мною, що й особливо нема чому дивуватись. Зрештою, кого хвилює чуже горе? А директор змушений рятуватися. Мабуть було би доцільно у ситуації, яка склалася, ініціювати ще одні збори трудового колективу та відкрито виступити і зачитати працівникам своє звернення до освітнього омбудсмена. Мені не має що приховувати та боятися. Зрештою, про всі речі, зазначені у цьому зверненні, я розповіла у цій публікації. Думаю, бажаючі колеги з нею ознайомляться.

Вся ця ситуація зі зборами не зрозуміла ще й тому, що збори назначені на 15.00, а 7-ий урок закінчується о 15.10. Окремі педагоги мали ще й 8-ий урок. Заради зборів зірвано навчальний процес. Хіба не можна було назначити ці збори хоча б на 15.30? Я би неодмінно прийшла і, можливо, змінила б хід подій. Але знову все робиться у мене за плечима, як і тоді навесні, коли створювали комісію по розслідуванню фактів моєї поведінки у 5-А класі, складали акт та писали наказ...

***

Разом з тим мені вже навіть смішно з чергових витівок пана директора. Більше року він зі мною не говорить, не вітається, повністю ігнорує. Не розмовляють та не вітаються до мене: заступник з виховної роботи Миханів Л.М., якій я довгі роки належним чином виконувала всю нелегку виховну роботу в школі, бо саме мої вихованці щороку двічі виступали на шкільній сцені, готувала різноманітні конкурси та виборювала призові місця та дипломи на обласному рівні; Чопей Л.М. — класовод минулорічного 5-А класу, що навчала дітей у початковій школі, з якої і почалася вся ця історія з батьками та судом (в минулому одна з моїх найкращих подруг); ну і вже вище згадана Мужанова Н.С. З рештою вчителів я спілкуюся щодня, не ворогую та не маю жодних конфліктів. Всі вони в душі мене підтримують, але бояться про це сказати в голос. І лише запитують, коли вже нарешті щось зміниться у нашій школі? Чекають, що я одна доб'юся правди. Що їм відповісти?

Розумію, що один у полі не воїн. Але за всі 37 років своєї праці у школі, де навчалася і закінчила з відмінним атестатом, не мовчала ніколи. Про підлості вельмишановного директора, які він вчиняв щодо мене замолоду, можна писати твори. Але і тоді я не мовчала. У далекому 2014-му на зорі Революції Гідності, що стала початком прогресивних змін, я відкрито звернулася до начальника відділу освіти з питаннями порушень трудового законодавства адміністрацією закладу освіти, після чого була реорганізована відокремлена бухгалтерія школи, а також доведено, що було порушено протокол ведення атестації та безпідставно відмовлено мені у присвоєнні звання "Старший вчитель" ще у 2009 році.

Так, Революція Гідності триває й донині. Вона триває в душі у кожного свідомого українця. Тому не варто миритися з несправедливістю та брехнею, замовчувати підлісь та хамство, хоча б заради наших дітей, внуків, майбутніх поколінь. Я вже зазначала, що сьогодні добиваюся одного: спростування поширеної про мене недостовірної інформації, що принижує мою честь, гідність та ділову репутацію частиною невдячних батьків та дискримінацію моїх законних прав, припинення зневажливого ставлення та цькування з боку адміністрації навчального закладу.

17.11.2021 року Бережанським судом оголошено вступну та резолютивну частину, згідно якої прийнято рішення “відмовити мені у задоволенні позову”. І хоч суд не задовольнив мій позов, це мене не зламало. Зараз я чекаю на повний текст рішення та подаватиму апеляційну скаргу до Тернопільського апеляційного суду, йтиму до кінця. Стукатиму, доки мене не почують. Звертатимусь у всі можливі інстанції...

***

Головна мета моєї публікації - дати людям зрозуміти, що за ширмою досвічених і професійних можновладців криються вмілі брехуни та маніпулятори, метою життя яких є лише збагачення та гроші. І хоч як би вони не намагалися зробити з мене "білу ворону" та довести всім, що я не права, переконана, що рано чи пізно колектив прозріє та дізнається правду. Зрештою, думаю, що люди і так все добре розуміють, але бояться втратити роботу і тому мовчать. Дякую Богу за те, що дає мені силу та здоров'я вистояти у цій боротьбі. Нехай я така в колективі одна. Але я теж член колективу, перш за все — людина, громадянин своєї незалежної держави згідно:

- статті 28 Конституції України та статті 297 ЦК України, що гарантують кожному громадянину право на повагу до його честі та гідності;

- статті 54 Закону України «Про освіту», що гарантує вчителеві академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, використання методик навчання та виховання, а також свободу вибору методів оцінювання навчальних досягнень учнів, справедливе та об'єктивне оцінювання своєї професійної діяльності, захист професійної честі та гідності;

- статті 26 Європейської Соціальної Хартії, ратифікованої Верховною радою України 14.09.2006 року та внесеними змінами 08.06.2017року, що гарантує право на гідне ставлення на роботі — маю теж усі ці права та свободи.

Я люблю свою рідну школу, свою роботу, люблю дітей, намагаюсь працювати доброчесно та відповідально. Проте не вважаю себе святою, як і всі, маю право на помилки, за які готова нести відповідальність, але не заслуговую на таке до себе відношення з боку адміністрації школи. Досить мене лякати, цькувати та підстерігати! У своєму житті я не вчинила нічого ганебного, за що би мала соромитися. За роки праці весь свій розум, знання, вміння та сили віддавала навчанню та вихованню дітей. На відміну від інших – знаю собі ціну. Проте ніколи не думала, що під кінець життя доведеться судитися за своє чесне ім'я та доводити, здавалося б, таку просту і всім очевидну Правду, яка, на жаль, сьогодні нікому не потрібна. Брехні та підлості чомусь врази більше. І простому пересічному громадянину зовсім не просто воювати з владою, яка по вуха у цій брехні, вважає її способом життя та намагається знищити всіх, хто їй заважає...

На жаль, і далі залишаюся безправною у боротьбі зі зграєю вовків, що, маючи владу та сидячи пожиттєво у керівних кріслах та думаючи лише про своє збагачення, рахують себе за богів, які можуть гнобити, принижувати та переслідувати "непокірних" борців за правду, і нічого їм за це не буде. Маючи статки та владу, вони легко вирішують та закривають назрілі питання. Така гірка правда життя. Розумом це сприймаю, а от душа і серце не на місці. Змиритися з цим не можу. Боротимуся, скільки вистачить сил!

Знаю, що не всі читачі погодяться зі мною, хтось осудить, хтось звинуватить у недотриманні субординації та «винесенні сміття з хати». І я за субординацію, але розумну, побудовану на взаємоповазі з демократичним стилем управління та дотриманням верховенства права, а не авторитаризмом, свавіллям та самодурством і нехтуванням законодавства.

Принагідно, хочу висловити слова вдячності усім, хто підтримував та продовжує підтримувати мене у цій нелегкій боротьбі: голові Об’єднаної територіальної профспілкової організації Бережанщини Соляр О.І. (в тому числі за грошову допомогу на компенсацію судових витрат та свідчення, надані суду); батькам Онишко В. та Білик І.,що свідчили; батькам випускників 2020 року та теперішнього 8-А класу за листи-відгуки, надані суду; голові шкільної профспілкової організації Шопі Б.І. за стійкість переконань та сміливість і безвідмовну допомогу; окремим колегам по роботі, що не бояться спілкуватися та все прекрасно розуміють; начальнику відділу культури, туризму та релігій О.Мельничук; представникам громадськості; 25 хористам народного аматорського колективу «Просвіта» в особі його керівників, почесних жителів м.Бережани Є.Біркової та З.Головацького — за клопотання до міського голови, до начальника відділу освіти та до дирекції Бережанської ЗОШ I-III ст №3; усім рідним та близьким, що підтримували найбільше; однокласникам; усім знайомим та небайдужим.

Переконана: Правда переможе!

Солтисюк Н.В., вчитель Бережанської ЗОШ I-IIIст. №3