На Західній Україні, зокрема на Бережанщині, чимало родин, в яких дорослі поїхали на заробітки до Іспанії, Португалії, Чехії, Греції. Як правило, батьки їдуть за кордон задля кращого майбутнього своїх дітей. А поки вони зводять будівлі на чужині або доглядають стареньких, їхні діти в Україні звикають до „легкого хліба”. І втрачають материнську любов та батьківську опіку. Так минають роки… Як живеться дітям українських заробітчан, про що вони мріють та як їм допомогти, – ці питання повинні хвилювати нас сьогодні. Діти, батьки яких працюють за кордоном, - соціальні сироти. Вони мають дах над головою, що їсти, у що вдягнутися, але не мають живого спілкування з найріднішими людьми. І це призводить до різних психологічних проблем, які діти не в змозі вирішити самі : душевна порожнеча, наповнена агресією, злобою, жорстокістю та апатією до життя. А там широко відкриваються двері у світ правопорушень, негативних звичок…що далі?
Коментар психолога:
Найкритичніший вік дитини – підлітковий. Він починається з 10 років і триває до 15-ти. Пік припадає на 12-13 років, тому в цей час батькам краще не залишати своїх дітей на дідусів і бабусь, бо вони найбільше потребуватимуть батьківського піклування.
Діти, батьки яких за кордоном, відрізняються від інших. Навіть зовнішньо – часто входять у неформальні групи. Такі школярі конфліктні – хочуть привернути до себе увагу. Вони можуть погано вчитися. Класний керівник та психолог повинні бути особливо уважними до цієї категорії дітей. До кожного з них треба знайти індивідуальний підхід.
Дитина, яку залишила мама, незалежно від причин, страждає. Депресія може перерости в серйозну психічну хворобу. Діти можуть зненавидіти батьків, бо починають жити з думкою, що нікому не потрібні. Хлопчик може вирости патологічно агресивним. Тому, як би не склалися життєві обставини, треба робити все для того, щоб діти не розлучалися з батьками – принаймні до того часу, поки їм не виповниться 18 років.
Якось на консультацію до психолога прийшла мама з неповнолітньою дочкою. ЇЇ проблема полягала в тому, що у неї проблемна дитина. Як потім з’ясувалося, мами не буває вдома – постійно їздить на заробітки. Дівчина виявилася непоганою, їй просто бракувало спілкування. З консультації жінка пішла, так і не зрозумівши, що потрібна дитині не як спонсор, а як любляча мати. Вона не усвідомила, якої травми завдає доньці. На жаль, деякі батьки думають, що дітей достатньо нагодувати і вдягнути. Це далеко не так.
Пам’ятайте: зерна, що засієте в душі дітей - проростуть багатим врожаєм... Але що це буде - чи золоте колосся,чи колюче терня - все залежить від Вас...
ЖЕБРАЦЬКА М.В., начальник відділу РЦСССДМ
