Пам'яті Олександра Коковіна

   Від нас до ангелів пішла хороша людина... Вічна пам'ять! 

   Сьогодні прощаємось з Коковіном Олександром Володимировичем, якого нещадна хвороба забрала на 36-му році життя.
   Кілька разів побувавши за межею, він почав стрімко цінувати кожну нинішню і наступну мить…Важкі хвороби не впливали на його любов і спрагу до життя. Постійно прагнув «Не виживати, а повноцінно жити».
   Україна втратила виваженого історика та краєзнавця, публіциста, компетентного дизайнера-поліграфіста, книговидавця, обдарованого музиканта, справедливого громадського діяча.
   Гаслом його життя були слова: «Радіючи кожному дню, поспішайте жити»
   І хоч провів дитинство не на нашій землі, але відчував себе щирим українцем та був патріотом не на словах, а в дії…
   Він став невід’ємною особистістю на тлі Помаранчевої революції та Революції Гідності.

   Навчався впродовж життя: закінчив із золотою медаллю Рекшинську школу, отримав диплом із відзнакою та став магістром історії.
   Був учасником наукових конференцій місцевого, всеукраїнського та міжнародного рівнів. Автор наукових розвідок. Професори зі Львова зазначали «Його труб достойний наслідування»!
   Працював лаборантом, старшим науковим співробітником Краєзнавчого музею та Музею книги.
   Та найбільше залишив по собі хороший життєвий слід як начальник відділу культури, національностей, релігій і туризму Бережанської районної державної адміністрації. Жив своєю роботою. Вірив у справу, якою займається та навчав вірити інших, розкриваючи їх потенціал. Для колег став вірним партнером на наставником.
   Завжди вивчав законодавство та дотримувався його, а тому став найкомпетенішим в багатьох питаннях галузі культури.
   Виважено обдумував кожне своє рішення й брав за нього відповідальність.
   Шукав справедливості, намагався зламати державотворчу систему та вийти за її рамки, в серці завжди мислив як громадський діяч і ніколи як чиновник.
   Був членом правління Бережанської районної організації Товариства «Меморіал» ім. В.Стуса, членом історичної комісії Наукового товариства імені Тараса Шевченка, членом Львівського крайового товариства «Рідна школа», головою громадської організації «Бережанський Майдан».

   Олександр не обмежував свого ерудованого та стратегічного мислення робочим днем, мислив та створював цілодобово.
   Вимагав результатів роботи в першу чергу від себе, а потім від підлеглих. Вивчав потреби кожного, намагався необділити нікого увагою та допомогою, пропорційно розподіляв всім.
   Нікого з підлеглих не обходив стороною, завжди вмів підняти настрій та вислухати, у випадку проблеми – давав розумну пораду, у випадку біди знаходив чим зарадити.
   Співробітники його вічно пам’ятатимуть як молодого, сповненого життєвої енергії та ентузіазму, мислячого виключно позитивно. Його добре серце не мало меж, до останніх хвиль життя від мав зусилля, аби підтримувати всіх оточуючих та дарувати надію на краще.

Алла СОКОЛОВСЬКА