Людина у житті постійно є творцем, бо створена вона Богом. Створив Бог сонце, щоб світило, хмарку, щоб поливала, веселку, щоб радувала, колосок, щоб годував, книжку, щоб навчала, квіточку, щоб милувала людське око. Послав їм на їх прохання Творець діточок: сонцю – промінчики, хмаринці – краплини, веселці – кольори, колосу – зернинки, книжці – сторінки, квіточці – пелюстки. І запанувала гармонія в природі.
Плинули роки….А Господь творив незбагнені чудеса. І забажав Він собі помічника – дидаскала, що в перекладі з грецької означає учитель. Так і виникла професія вчителя, завдання якого – допомагати Всевишньому, щоб діти, як промінчики, зігрівали, краплинками людяності поливали, кольорами веселки тішили, добрими словами годували, мудрості навчали, милували чеснотами совісті.
Саме до такої категорії дидаскалів і належить вчитель початкових класів Бережанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 1, майстер вишивки і писанкарства, член національної спілки майстрів народного мистецтва України Тетяна Андріївна Дубіч.
Від Творця і рідної Бережанщини, де вона народилась 12 вересня 1959 року в сім’ї вчителів, була нагороджена вона талантом і мудрістю, добротою і терплячістю. Можливо, саме тому після закінчення школи № 1 в Бережанах вирішила вона опанувати нелегку працю сіяча в людських душах Вічного, Доброго, Мудрого. І ось вже 28 років передає вона свою любов до знань, до рідної землі, до кожного закутка України, працюючи вчителем у школі, яку закінчила в 1976 році.
Не міліє душі її криниця: розвиває вона у маленьких громадян України творчі здібності в процесі групової роботи, розробила систему уроків та виховних заходів з використанням народознавчого матеріалу на уроках у початкових класах. Тому й помітили її працю, присудивши 1998 року перемогу в обласному турі ІІІ Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року». У цьому ж році присвоєно звання вчитель-методист і нагороджено знаком «Відмінник народної освіти України». Свій чималий педагогічний досвід передає вона молодим вчителям, періодично читаючи лекції з фахової підготовки на курсах підвищення кваліфікації вчителів початкових класів в Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної освіти.
Висока місія майстра-вчителя є її оберегом на щодень, на будні і на свята. І хоч тривога давно чолом пролягла, та серцю немає місця для втоми – щодень до школи простує, віддає своє тепло, ласку і життєву мудрість школярикам-щебетунчикам, які довірливо заглядають їй у вічі і туляться до неї, як до найріднішої людини.
У піввіковий ювілей, який Тетяна Андріївна недавно відсвяткувала, хочеться побажати їй здоров’я, добра, радості, поваги, щоб завжди благодатною була рілля, в яку б вона, як селянин-господар, засівала відібране зерно, яке б давало в недалекому майбутньому добрі паростки, а в прийдешньому майбутньому – багатотонний врожай людяності, мудрості, любові до всього, що нас оточує. Добрих школярів Вам, дорогий Вчителю, досконалих наступників, яким би Ви могли передати увесь свій багаж знань, перелити свою душу.
