Ностальгія за "червоною чумою"?..

ПОВЕРНЕННЯ...
 
Бережанська міська рада виносить на розгляд громади м. Бережани, сіл Лісники та Рай питання про присвоєння звання Почесний громадянин міста Бережани - Борису Петровичу Сидоренку, якому 13 грудня 2015 року виповнилося б 80 років (помер 25.04.2008р.)
Борис Петрович Сидоренко очолював Бережанський район у 1975-1980 рр. За його керівництва повністю реконструйовано центр міста, зокрема капітально реконструйовано ратушу, поштукатурено церкву Святої Трійці, з центра міста забрано пам’ятник Леніна, повністю поштукатурено центральний квартал міста. У місті завершено спорудження універмагу, адмінбудинку, терапевтичний корпус Бережанської лікарні, торгівельних комплексів «Золота липа» та по вул. Лесі Українки, відкрито Бережанську СШ №3, побудовано друкарню, автостанцію у Бережанах, благоустроєно греблю міського озера, русло річки Золота Липа поблизу замку, зроблено капітальну реконструкцію в’їзної дороги у Бережани по вулиці Тернопільській та дороги поблизу фарного костьолу. За час його керівництва у районі збудовано школи у селах Надрічне, Сільце, Завалів, Гнильче, введено в дію завод «Мікрон», добудовано районний будинок культури та приміщення райвузла зв’язку, дитячий садок «Сонечко» та дріжджовий цех комбікормового заводу у Бережанах, Рогачинський склотарний завод, овочеконсервні заводи і тепличні господарства у Жукові і Жовнівці, а у селах району 20 типових дитячих садочків і 7 торгових комплексів, газифіковано десяток сіл, споруджено декілька висотних комунальних та кооперативних будинків, розпочато будівництво мікрорайону «Східний» у Бережанах. З його ініціативи у Бережанах у 1980 році відкрито Бережанський краєзнавчий музей та художню школу, базу політехнічного інституту, впорядковано Старий парк поблизу фортеці, здійснено реконструкцію парку у селі Рай, збудовано новий корпус ДТСААФ.
Просимо надавати свої пропозиції та зауваження за адресою: пл.Ринок 1, м. Бережани, за телефоном: (03548) 2-14-46
 
Від редакції: Розуміємо, що колишні комуністи, перефарбувавшись, таки змогли пройти в міську раду, і тепер пробують взяти реванш, прославляючи своїх вождів, які ціною тисяч і мільйонів в’язнів Гулагів, «радянських бухенвальдів» будували «світле майбутнє». Не потрібно забувати, що штукатурячи церкву, вони відправляли тисячі священників у тюрми, будували сільське господарство за рахунок закріпачення селян, і в часи тих же «сидоренків» тюрми були переповненні в’язнями совісті, патріотами і простими громадянами, які косо подивились в сторону партійного бонзи, а про самодурство, вседозволенність і презирство по відношенні до простих людей бережанці повинні пам’ятати не з переказів. Не потрібно також забувати, що Закон про декомунізацію (№ 317-VIII від 9 квітня 2015 р.) прямо забороняє пропагувати діячів злочинного комуністичного режиму та возвеличувати і називати вулиці іменами людей, які обіймали посади в керівних органах компартії та радянської влади в часи комуністичного режиму!
А громадянам варто було б подумати, кому ж можна віддати звання «антипочесного громадянина». Адже є у нас чиновники, які уже десятками років при владі, «зробили дуже багато» для нашого міста: довели до руйнації історичний центр міста, обдерли Ратушу, центральний квартал міста захаращили кіосками і конюшнями, закрили спортивну школу, на грані закриття школи міста і району, закрито друкарню, перестав курсувати потяг, відсутній автобусний зв’язок по місту, міське озеро перетворилось на стічну яму, повністю знищено дороги - як міські, так і в більшості сіл, спущено на гальмах будівництво об’їзної, закрито завод «Мікрон», «Склозавод», мебельну фабрику і ще десятки (!) інших підприємств, районий будинок культури сором’язливо прикрили кіосками (щоб не було видно, в якому він плачевному стані), поштове відділення перенесено в Козову (разом з іще декількома підприємствами), не працює Рогачинський склотарний завод, овочеві заводи і тепличні господарства у Жукові і Жовнівці, крім магазинчиків і кіосків не побудували жодного будинку, а великі магазини віддали під супермаркети, які зовсім не приймають місцеву продукцію, а просто виводять з міста та району гроші, мікрорайон «Східний» нагадує зону стихійного лиха, музеї та інші заклади культури ледве животіють без належної підтримки та фінансування, занехаяно парк біля фортеці, а вона сама завершує свою багатостолітню історію як сплюндрована розвалина, від раївського дендропарку залишилась лише назва, а ДТСААФ, як і решта місць дозвілля молоді, «наказали довго жити». Нічого не пропустили?...
10 грудня 2015 р.
 
НОСТАЛЬГІЯ ЗА "ЧЕРВОНОЮ ЧУМОЮ" ?
 
Неможливо не відреагувати на статтю В.Бича з газети «Бережанське віче» (№49 від 11.12.2015). Не могла вона не викликати хвилі обурення серед моїх знайомих, а в моїй родині зокрема. І справедливо заслуговує на коментарі.
Всім відомо, що йде процес декомунізації. Але хтось у Бережанах має страшенну ностальгію за правлінням «червоної чуми». Чого б це? Як, зрештою, зрозуміти хвалебну оду Сидоренку? Кому наступному з комуністів співатимуть дифірамби?
Я не знала Сидоренка особисто. Мені невідомі його справи. Але один факт, що ця людина підтримувала людиноненависницьку ідеологію, підтримувала все, що наказувала злочинна партія, співпрацювала з тими, хто засуджував людей за прагнення бути вільними в своїй країні, змушує мене запитати, чи не пора взагалі забути про нього? Чи не пора вже забути про «добрих» комуністів, про яких ви, пане Бич, з такою вдячністю пишете?
За словами автора, Сидоренко зробив багато для Бережан. А хіба це не було його безпосередньою роботою? Хіба він не отримував за це добротну заробітну плату, премії і до того ж «спецпайок»? Він був добрим керівником, вмів вислухати ? Та це ж святий обов’язок кожної людини, а керівника –особливо! Пане Бичу, ви ініціювали (щоправда, вже відомо, що ваша заява відкликана!) присвоєння звання почесного громадянина Бережан Сидоренку. За вашою логікою і логікою деяких депутатів, ми мали б дати звання почесного громадянина і лікарю, який багатьох добре лікував, і вчителю, який гарно навчав, і шоферу автобуса, який сумлінно виконував свою роботу - і теж був людяним на своєму місці. У всьому цивілізованому світі нагороджують таким званням виключно громадських діячів, які витрачають свій час, кошти і сили на добрі справи, а не партійних функціонерів, яких «засилали» на 5 років то в одну область, то в іншу.
Дозволю собі процитувати Біблію: «Діла добрих – воскреснуть, а діла злих –загинуть». Жорстоко, але де зараз те, що він створив ? Де, зрештою, та брехлива «добра» радянська система, яку будували комуністи? Та коли б вона насправді була такою досконалою, такою міцною, вона б ніколи не розвалилась! Прикро, що деякі люди так швидко забули іншу сторону комуністичного правління. Не згадують, як заборонялося ходити до церкви, дітям у школі - згадувати про Миколая, про колядки та гаївки, про те, як у магазинах продавався переважно сірого кольору одяг, як продавалися речі з-під прилавка, як не можна було спілкуватися з родичами з-за кордону, як у кожній хаті «стіни мали вуха», як партійні діячі жили і як «гарували» прості люди. Забули люди теж про тих, хто в 70 -80 роках не міг повернутися з Сибіру, куди був виселений за те, що любив все українське, до рідного села.
В Бережанах – будувалося за Сидоренка. А чому ніхто не згадає, що якраз за його керівництва не будувалися дороги ні в Конюхах, ні в Бишках, ні в Бокові, ні в Шумлянах? У тих селах патріотів просто було забагато, так і каралося село владою.
Дякувати Богу, більшість людей розуміють зло, яке принесла «червона чума» на нашу землю. Одним із наслідків її «господарювання» є і війна на Сході України, бо повністю отруєна ментальність тих, хто там живе, радянською пропагандою. Хто був на Майдані у Києві, хто був щоденно на Бережанському Майдані, кому кожен день доводилося молитися за спокій в Україні, хто віддавав пенсію, залишаючи собі мізер на необхідне (а я, повірте, це все бачила!) – той сьогодні не буде вихваляти комуняцьку систему і їхніх сумлінних прислужників і лідерів, бо хоче змін і докладає сил, щоб щось змінити.
А якщо в словах людини відчуваєш ниточку жалю за минулим, то мимоволі напрошується висновок, що найскладніше не зруйнувати комуністичну систему, а викорінити її з людських голів.
Оксана ПОСТОЛАН
 
Від редакції: Ми вдячні пані Оксані за висловлену думку, і запрошуємо до розширення теми «увіковічнення слуг народу». Коли верстався номер, стало відомо що ініціатори відкликали свою пропозицію з міської ради (хоча на сайті вона ще розміщена). А з свого боку пропонуємо новообраним депутатам переглянути список не тільки претендентів на звання Почесних громадян, але й тих, хто уже одержав це звання, правда, не стільки за заслуги, скільки тому, що був в потрібний час в потрібному місці. І на майбутнє було б добре розробити концепцію для унеможливлення партійним та державним діячам вмішуватись в хід історії і ставати на п’єдестали, які їм не належать і з яких вони можуть з соромом бути скинуті.
24 грудня 2015 р.