Ще в давні часи, при реконструкції ставу, в земляну греблю ставу тоді було вбито цілий ліс дубових свай і досипано греблю, котра при повені і сьогодні ще захищає місто від раптових затоплень. Одна з оригінальностей, а заодно і небезпек криється у тому, що рівень води в озері на кільканадцять метрів вищий від рівня міської площі Ринок.
Родина Сенявських для своїх маєтків, а також для свого двору у Львові брала рибу із бережанського ставу. Кашталівка ніколи не замерзала, бо з дна її били могутні джерела до 2-3 метрів діаметром. Птаство зимувало на незамерзаючій Кашталівці, а такі тварини як ондатра, видра, бобер - рідкістю не були. Люди працювали на став, а став працював на людей. В роки голоду став не давав вмерти. Коли рідшала риба, їли люди черепашок, а ними дно було встелено рясно.
Часи бережанського ставу при Радянській владі до 80-х років найгіршими не були. Ще було міцне рибне господарство. Ще гріло сонце
золотенький пісок на пляжі, котрий збудувала міська влада ще за часів Австрійського панування.
Двоє дубових шлюзових пропусків води працювали під контролем спеціалістів. Вода з шлюзів регулювалася не переливом через верх, а течією між дном ставу і шлюзовими балками, що давало можливість щонайменшого замулювання.
Правий шлюз, що виходив до вулиці Тернопільської силою своєї води крутив млин (про млин ми розповімо в наступному пості), а потім лопасті гідроелектростанції, яка забезпечувала струмом макаронну фабрику, збудовану на місці млина (уже в наступні роки), та навколишній район вулиць.
Відступаючи, німці хотіли зробити в Бережанах величезну шкоду, розраховану з німецькою точністю і холодним цинізмом. Однак пілот бомбардувальника дещо схибив і могутня бомба не влучила у лівий шлюз, а дещо нижче від нього, утворивши величезну вирву. Пізніше цей зарослий шуварами Рай для рибаків називали “Яма”. На "Ямі” ловили навіть величезних сомів. Навіть була спеціальна бригада яка механічним способом, викошувала надлишок рослинності. І ще в той час озеро жило і працювало і було улюбленим місцем відпочинку міщан і гостей.
А далі прийшло десь у високих кабінетах планомірне “випрямлення” річки Золотої Липи. Річка понесла понесла намули. Це стимулювало надмірний ріст рослинності, яка забирала у води кисень, а без кисню почала гинути риба.
80-ті роки. Спільно з керівництвом “Облрибгоспу” та Вінницьким проектним інститутом розробляє проект знищення озера. Цей “проект реконструкції” перед бачав пустити ріку Золота Липа через обвідний канал в обхід ставу, а став системою дамб розбитий на невеликі водоймища для промислового розведення риб. До того ж мав бути потужний насип, по якому мала б (якраз через Кашталівку) проходити об’їзна дорога. Роботи почались швидкими темпами. Рився обвідний канал великої глибини, сипалася додаткова дамба поперек озера. Вода в ставі стала відсутня. Коли від бережанців пішов протест по багатьох каналах про те, що тисячі гнізд водоплавальчої птиці загинуть, то була створена київська комісія “по перевірці фактів”. Але поки комісія приїхала, рибгосп спалив плавні разом із гніздів’ями.
В Бережанах створюється товариство “Зелений світ”. “Зелений світ”, спільно із тернопільською “Ноосферою” робить перші серії мітингів і пікетів у Бережанах.Цей час співпадає із часом руйнації Радянського Союзу. Члени “Зеленого світу” стають депутатами різних рівнів. Головою Міської Ради стає теж член цієї організації. Роботи по плану облрибгоспу зупинені. Але щоб відновити став - грошей небуло. Створюється акціонерне товариство по відновленню комплексу Замок - Озеро - Ліс із метою мати в майбутньому туристично-відпочинково-культурний центр. До складу АТ окрім Міської ради, Бережанського Райвиконкому (з Підгайцями) входять “Львівенерго” та “Електрон”. Робиться проект реконструкції Замку. До цього комплексу входить і озеро. Назбирались досить значні кошти у АТ. Але інфляція з’їдає усе. Акціонерна спілка автоматично розпадається.
Аби мати якість кошти, Міська рада спільно із Житомирськими геологами створює підприємство, що роздробляє місцеві корисні копалини. Прибуток з’являється вже у перший місяць. На озеро завозиться земснаряд, який мав би поступово очищати дно ставу до глибини 4м з подальшим розмиванням і новозбудованих дамб. Будується відстійник для намулу та шукаються шляхи реалізації цього намулу на потреби с/г. Повністю змонтовано всю систему очищення озера - електромережа, стабільний трубопровід і т.д.
У цей час Уряд України видає указ про те, що при міських радах не можна утворювати ніяких підприємств. Виробництво при міській раді
згортається і, згідно рішення обласної ради, ліквідується в десятиденний строк. Машини і устаткування, яке звозилося з усього Союзу продається за безцінь новоявленим бізнесменам і стають металобрухтом.
До держави приходить безгрошів’я …
(Бережани 1375-2000 Збірник статей. Відредаговано @brzezany)