Як бережанці кІна грали…

Ніщо так не зігріває бережанців, як сказане режисером «Знято!»

   Це вже стало історією. Історією міста, його мешканців: окремих, сімей, веселих компаній, чиновників… Відразу понад півтори бережанців дебютували в кіно! Одні, як актори масових сцен. Інші, як волонтери, виконували роль помічників-асистентів реквізиторів, костюмерів, гримерів, піротехніків, «тримали периметр» знімального майданчика… Сотні стали першими глядачами щойно знятих перших кадрів.
   На жаль, жодна соціологічна чи статистична агенція не проводила дослідження, аби з’ясувати кількість нових знайомств, випитих склянок чаю та кави, з’їджених лимонів і печива…
   Кажуть, що 159 бережанців почали писати мемуари на тему: «Як я знімався в кіно». 156 цих спогадів починаються так: «Холодно, але…»

Із записаного на майданчику

Фільм «Червоний», а актори – сині.
Замерзали ноутбуки, кран-камера, ретроавтомобілі, фейєрверки… Тільки не люди.
В такий мороз по 8 годин на ногах. На ногах, а кілька діток – на ковзанах! От хто заслуговує на подяку!
Для бережанців вже не різали вухо слова: приквел, камера-мотор, епізод, дубль...
Кажуть, що то «кІно» придумали фотографи (Володимир Неділько, Володимир Петрів, Сергій Люшняк, Зінаїда Токарська) аби 4 дні мати файну натуру для знимок.
Наступний епізод буде зніматися в липні на бережанському ставі або на Чорному морі. Готуйте тіла для кастингу!
На 19-му дублі одного з епізодів: «Якщо зараз Червоний «не завалить» прокурора, я завалю Червоного!
На периметрі один з акторів масових сцен бережанцю по той бік майданчика: «Що ти знаєш про кіно? Я вже четвертий день в кінематографі!»

Коментарі Кирила – другого режисера:

Знімаємо вашу талановиту роботу.
До уваги найталановитіших акторів!
Робимо те саме, але вдвічі талановитіше…

Із власного досвіду

   Я в перший день зробив карколомну кар’єру в пошуках образу: спочатку я був просто чиновник. Потім – чиновник з папкою! Але із 16-и папок не підійшла жодна. Тоді я взяв портфель… Чиновник з портфелем, який 20 (!!!) разів казав до дверей книжкового магазину: «Bardzo dziękuję! Do widzenia». Потім 16 разів «просто йшов» від заднього правого колеса «Опеля» до вивіски «KAFE. OBІADY», 19 разів заходив у церкву (вже без портфеля) і кожен раз чув «щось цікаве» від інтелігентного жебрака (Михайло Слабодух).
   На другий день я 6 разів проїхався з панянкою (Наталія Вербянська) фаетоном попри ратушу.
   Потім в мене було 17 цікавих діалогів з поліцейським (Юрій Собчишак) на базарі.
   А завершував «свою роботу у фільмі» в ролі чиновника, який «щиро радіє фейєрверку», махаючи капелюхом(!!!) при –15*С і вигукуючи: «Нurra!», «Fajno!».

P.S. За кадром… У бібліотеці ВП НУБіП «Бережанський агротехнічний інститут» відбулася зустріч з автором сценарію, письменником Андрієм Кокотюхою!!!

Микола Проців

ІЗ СОЦМЕРЕЖ

Uri Sobi (25 лютого)
Перший день зйомок продовження фільму «Червоний». кілька вражень від процесу:
- спробувати потрапити на процес зйомок довгого метру потрібно усім, хто любить кіно і хоче його створювати;
- діло у людях, а не у техніці;
- організувати таке дійство-фестиваль і створити атмосферу іншого часу/реальності потребує значних логістичних зусиль;
- місцеві жителі у переважній більшості ставляться лояльно до перекриття улюблених маршрутів чи локацій;
- дрібні деталі мають велике значення;
- якщо це зима, одягатися потрібно вдвіче тепліше.
А ще мільйон штук, які потрібно встигнути зробити до початку знімального процесу.
Ще вчора таки подивився першу частину фільму. Фільму про війну, а це є жестяк. Вдвіче жесть, що фільм про концлагер. Зимою, з огидними соціальними звязками. Жестяк. Для чого таке показувати? Ніколи не розумів і не зрозумію.
Камера, формат, колір. Не зустрічав схожої подачі. Співвідношння 16:9 і ХДР-зображення створює відчуття театру з натяком на реальну реальність. Класичні проїзди і короткі кадри додають цього ефекту. Деякі моменти, як от з журавлями, дуже традиційно-український кіноформат подачі.
Друга частина почалася зі зйомки дуже "теплих" часів недалекого минулого: з торговцями і ярмарком, з катком і конями, людьми, що прогулюються містечком і спілкуються на вулиці без зайвих клопотів і страху завтрашнього дня. Просто живуть і радіють з того=)
Видається мені, що їхнім сучасникам дуже бракує цього безпосереднього добра і посмішки в душі....думок про хороші справи.
Вимкнути гнітючі «новини» і почати Жити
Добра вам, Бережанці, створюйте своє місто та події самі собі.)

Halyna Zabolotna: А я все хотіла спитати - хто ж основні допомагачі, ті, хто не в кадрі? (а воно все як завжди :) )То є найтяжча робота. Але молодці. Навіть ліниво спостерігати з дому було цікаво. Я пройнялась атмосферою.
Nadiya Ivanenko: Ви не уявляєте, ЯКУ РОБОТУ тягнув Володя із своєю скромною командою! Я чекала на його підсумковий пост і вражена скромністю, виваженістю висновків, готовністю жертовності для міста, де народився і живеш. «Одне - орати язиком, а друге - перти плуга»... «Рідне місто» - патріотизм в дії! ДЯКУЄМО!
Ольга Светличная: Величезна подяка від худ. департаменту фільму «Червоний. Без лінії фронту» за терпіння, розуміння і допомогу! Знімальний процес це завжди випробування, але на премєрі приходить розуміння, що воно того варте)
Оксана Кулакова: Я теж дуже хочу подякувати ВСІМ організаторам та учасникам , зверніть увагу не масовці , а "акторам масових сцен", - так нас мило називали  . Які на ці дні забули про болячки, дітей, рідних, роботу, обовязки і мороз, і достойно та гідно представили наше місто. Дуже дивно, що працівники культури цю подію, чемно проігнорували..

Mariana Moroz:
2 тижні люди чули про якісь зйомки якогось фільму. 
2 рази чули про якісь кастинги. 
4 дні бачили, що ЩОСЬ відбувається на площі Ринок.
4 дні спостерігали за народженням кіно хто здалеку, а хто нагло через стрічку.
Але було 110 (а потім і всі 190 по приблизних підрахунках) відважних, які долучилися до знімального процесу. (Це я тільки про акторів масових сцен. Волонтери - окремо.)
А тепер ВСІ (важко порахувати) обговорюють і поширюють інформацію про фільм, про Бережани, про свої враження. Хто споглядав за процесом власною персоною, хто лінивий – на дивані, хто за кордоном – гордо б
ючись в груди «то в моїх Бережанах таке».
Це цифри. Але про цифри я не люблю говорити. Я хочу про емоції, про враження. Свої. 
В якості волонтера в костюмерній: дівчата – професіонали своєї справи. Тендітні дівчата, але нерви стальні! Спокійні до нервових «акторів» і їх вибриків, власних суджень який має бути костюм. Робота з людьми то є щось страшне. Вони мені показали приховані грані своєї роботи.
В якості актора масових сцен: ааааааа!!!!!! Це – колосальний досвід, це знайомство із купою класних людей, це згуртованість, це – гордість за своє місто, це – відкриття нових якостей у собі, це – купа позитивних емоцій, це – шалена атракція в сірих буднях, це – купа спогадів і фото. Хай був страшний мороз, хай та синя беретка взагалі не гріла голову, але я була щаслива, що мене всюди повно. Отак от! Хочу ще!

Юрій Гринюк: Справді, Мар'яна, ця несподівана і цікава для Бережан подія ще раз продемонструвала, які непересічні і навіть талановиті люди ці скубані українці, що навіть у забутому Богом і злочинною владою захолуст'і, попри усі ворожі намагання продажної верхівки вияловити, опустити і знищити наш нещасний нарід, таки знаходяться громадяни, здатні згуртуватися і самоорганізуватися (абсолютно безкорисливо!) довкола патріотичного чину і довести справу до мети. І це надихає і обнадіює, що ще не вмерла Україна... Ну, то що, чекаємо на вихід фільму на екрани! 
Myron Kravets: Спочатку кіно, а дороги потім !!!
Роман Томашевський: Як поремонтувати всі дороги то небуде де кіна знімати а так клондайк для кінематографу��
Ярослав Стефанюк: Коли гортаю стрічку у фб то аж очі світит від такої кількості світла

 

Володимир Якимів, «відповідальний за бардак у місті»:
НАРЕШТІ...
. можна й самому виставити селфі про етапи знімання фільму «Червоний. Без лінії фронту» в Бережанах.
.. з Бережан з’їхала знімальна група, і можна буде відіспатися та почати нормально харчуватися ;-)
... можна відволіктися від пошуків коней-конюшень-саней-возів-реманенту-реквізиту-транспорту-готелей-ресторанів-працівників-волонтерів-багатобагатоіншого, спокійно сісти і написати трохи рефлексії про кіно.
1. Не мала баба клопоту... або скільки вже зарікався дбати лише про себе і сім’ю - та знову погодився допомогти :-/
2. Задля справи прийшлося співпрацювати з представниками влади. Насправді кілька з них - реально впряглися, щоб допомогти справі. І так, без жодного зиску (крім політичного) :-o
3. Дивує позиція багатьох представників культури - раз на кілька десятків років в нас знімають фільм, а їх треба «налигачом» затягувати для участі в культурному заході! :-(
4. Про «впертих» перехожих - то взагалі окрема мова: їм легше 5 разів нагнутися і перескочити обгороджувальну стрічку, ніж обійти кілька десятків метрів. А окремі екземпляри настільки наглі... :-/
5. Вдячний багатьом підприємцям за терпіння і розуміння, що базарні дні ще будуть часто, а кіно - надзвичайно рідко...
6. Одним побили вивіски і вікна - та від них менше скарг, ніж від тих, чию «зняли без дозволу» :-/
7. Нарешті про дозволи. Тепер дуже хочу, щоб Бережанська міська рада (спільно з ДІАЗом) розробили і затвердили якесь Положення про історичну частину міста, а особливо - створили Фонд його підтримки. Тоді підприємці і жителі мали б ставити лише затверджені варіанти двері, вікна та вивіски, отримавши до 50% компенсації коштів з того Фонду!
Можна навіть посаду якогось уповноваженого за цим затвердити....
P.S. ЩИРО ДЯКУЮ УСІМ РОЗУМНИМ ЗА РОЗУМІННЯ, А НАЙКРАЩИМ - ЗА УЧАСТЬ І ДОПОМОГУ!!! Також особлива подяка священникам і парафіянам УГКЦ!
P.P.S. На відміну від фестивалю #Рурисько, цього разу «вльот» невеликий

 

Від редакції. Фото звідси: Фотоальбом Володимира Неділька "Кіна (не) буде" та зі світлин Сергія Люшняка.