Благодійність як спосіб…здирництва

 

Благодійні фонди, які діють при державних структурах, є легалізованим способом здирництва. Бо якщо у нас Конституція гарантує, скажімо, безкоштовну медицину, то так воно мало б бути, тим паче, що усі ми сплачуємо податки, які скеровуються, у тому числі і на медицину. Однак нас змушують на кожному кроці платити і розписуватися у відомостях, що  начебто добровільно сплачуємо медзакладу пожертву. Таке лукавство з благодійними внесками неодноразово намагалися припинити, навіть органи прокуратури надсилали порушникам Закону України «Про благодійну допомогу» документи зобов’язального характеру. Проект антикорупційного законодавства теж передбачав заборону створення і діяльності благодійних фондів при державних структурах. Однак далі благих намірів не пішло. Примусова благодійність розквітає похмурими корупційними барвами, і немає їй спину.

Благодійні фонди при правоохоронних та контролюючих органах – тема, яка заслуговує на окреме висвітлення. Бо ж не важко здогадатися, що благодійник, вносячи кошти на рахунок такого фонду, далебі не завжди керується доброю волею, без «наполегливої» спонуки чи навіть примушування, погрози. Власне, це не лише припущення. Так, нещодавно у Бережанському райсуді розглянули кримінальну справу стосовно старшого інспектора з питань наглядово-профілактичної діяльності Бережанського РВ ГУ МНС України в області. Його звинуватили за кількома статтями Кримінального кодексу – у зловживанні владою або службовим становищем,  умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень,  у службовому підробленні. Зокрема встановлено, що еменесник примушував підприємців Бережанщини сплачувати благодійну допомогу. Відбувалося це так: при перевірці, наприклад, бару на предмет пожежної безпеки інспектор складав протокол про адміністративне правопорушення, у якому вказував, що саме у закладі не так із безпекою, скажімо, не проведено замірів опору ізоляції електромережі чи з’єднання електроприладів в приміщенні бару здійснено за допомогою скручення, а не за допомогою пресування, зварювання, паяння тощо. Перевіряльник надавав підприємцю перелік банківських рахунків, на які слід було перерахувати накладений штраф: кошти в сумах 34 грн. (в дохід бюджету), 195,84 грн. (благодійна допомога на рахунок ТОБД «Сприяння пожежній охороні»), 203,48 грн. (благодійна допомога на рахунок ТОБД «Сприяння пожежній охороні»), 55,57 грн. (благодійна допомога на рахунок ТОБД «Сприяння пожежній охороні») та 838,88 грн. (призначення платежу «Договір» на рахунок Бережанського РВ ГУ МНС України в області). При тому повідомив, що ці кошти підприємець повинен сплатити за порушення правил пожежної безпеки, відображених в складеному на нього протоколі. Старший лейтенант не пояснював, що частина коштів є благодійною допомогою і може сплачуватись за бажанням.

У результаті один бережанський підприємець сплатив примусово і безпідставно 454,89 грн. благодійної допомоги  обласному благодійному фонду «Сприяння пожежній охороні», другий, теж власник кафе,  - 195 гривень  такої допомоги.

Окрім наведеного, лейтенанта визнано винним у тому, що він задля статистичного благополуччя та поліпшення показників роботи складав «липові» протоколи, в основному на власників приватних будинків – за нібито порушення п.5.1.7 Правил пожежної безпеки в Україні - «з’єднання електроприладів в приміщенні господарського будинку здійснено за допомогою скручення, а не за допомогою пресування, зварювання, паяння тощо».

У судовій залі інспектор не визнавав вини, стверджував, що приватні підприємці усвідомлювали, що сплачують кошти як благодійну допомогу. Також наполягав, що складені протоколи справжні, а не липові. Суд на основі поданих йому доказів дійшов іншого висновку – про винність еменесника. Його засуджено до п’яти років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням розпорядчо-владних функцій та функцій представника держави в правоохоронних органах, органах державної влади та управління строком на три роки. На підставі статті 75 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання - позбавлення волі,  з випробуванням, з іспитовим строком на три роки. Засуджений має право оскаржити вирок до апеляційного суду області.