Село Гукалівці, що на Зборівщині, – одне з найменших сіл нашої області. Проживають там лише дві сотні жителів, та й тих стає щораз менше. Проблеми не тільки збільшуються щодня – вони загострюються, як мовиться, до краю. Дізнатися про реалії життя в селі, що пущене на самоплив, та знайти можливі шляхи виходу з ситуації ми спробували під час зустрічі з Світланою Довгою – депутатом Гукалівської сільської ради.
- Пані Світлано, які найбільші проблеми є на селі і чи можна, на Вашу думку, їх вирішити?
- Найбільші проблеми села – відсутність робочих місць, газифікації, розчарування людей у владі і … багато-багато інших. На жаль, це неповний перелік проблем, з якими стикається не лише наше село, але й усі віддалені населені пункти нашої країни. Молодь просто покидає село, бо нема роботи. Залишаються лише одинокі пенсіонери та непрацездатні громадяни. На все село всього-на-всього 12 дітей шкільного віку!!! Одним словом, лише сумна статистика. Але проблемам можна зарадити, якщо сюди інвестувати гроші, залучити капітал. В селі є декілька приміщень, в яких були колгоспи та фермерські господарства. Ці будівлі пустують, хоча можна отримувати гроші від їхньої оренди.
Гукалівці розташовані в екологічно чистій зоні. Жителі села можуть постачати фармацевтичним компаніям лікарські трави, і тим самим вирішити проблему безробіття принаймні на літній період. Село має й історичну цінність – тут є старовинний костел і польські поховання. Це може привабити туристів.
Проблеми можна вирішити завжди, цього просто треба хотіти. Потрібно усвідомити власну відповідальність за свою домівку і перестати чекати на прихід якогось господаря. Зрозуміти, що під лежачій камінь вода не тече.
- Світлано Володимирівно, Ви депутат сільської ради. Як давно прийшли ви у місцеву політику, чи складно працювати Вам як жінці у цій сфері?
- Стала депутатом у 2006 році. Здається, не дуже й багато часу пройшло, але й не мало. Кожного дня доводиться вирішувати дуже багато болючих для людей питань. Комусь треба допомогти вирішити земельні питання, комусь потрібна соціальна допомога. Пенсіонери завжди потребують ліків, яких у фельдшерсько-акушерському пункті просто нема. Коли складаємо кошториси, намагаємось так робити, щоб вділити фінансування для всіх, хто цього потребує.
А важко чи легко? Думаю легко тому, хто не думає про людей, хто не думає про справи, а думає про якусь свою особисту користь. А важко депутатові, який хоче зробити багато добрих справ, лишити після себе результати, які були б корисні для оточуючих і, перш за все, для нашого майбутнього – для дітей. Важко, коли кожен раз думаєш, чим допомогти людям, які тебе обрали.
- Як, на Вашу думку, потрібно працювати, щоб робота була ефективною, щоб люди були задоволені, щоб проблеми вирішувались, щоб у селі згадували лише добрим словом?
- Нічого надзвичайного для цього робити не потрібно. Потрібно лише розуміти звичайних людей і те, що їх хвилює. Я, наприклад, коли хочу вирішити якесь питання, то завжди ставлю себе на місце односельчан, бо саме для того я стала депутатом – щоб допомагати людям, які живуть поряд зі мною.
- Відомо, що нещодавно, Ви стали членом політичної партії «Українська платформа». Чому обрали саму цю?
- «Українська платформа» – не просто ще одна партія серед десятків інших. Це ідеологічна організація, яка з’явилась нещодавно, але прийшла надовго. В партії нема олігархів, які її фінансують, нема політиків, які відстоюють свої бізнесові інтереси. Партія близька до звичайного народу: допомагає людям, молодь просто захоплює своєю енергетикою і бажанням робити зміни на краще. В «Українській платформі» – молоді, але вже досвідчені і розумні люди, які своїм мисленням дуже відрізняються від «закоренілих комуняків». Я щиро вірю, що «Українська платформа» стане генератором змін на краще.
- Дякую Вам за розмову і бажаю успіху у Вашій нелегкій роботі.
Михайло Світлик, спеціально для „Береж інфо”