(нерепортажні думки учасника туристичного засідання)
Під таким загальним цілеспрямовуючим аспектом бачиться подальша довготривала (на 2012 і наступні роки) ефективна туристична діяльність в Тернопільській області. Діяльність, проаналізована на відкритому засіданні обласної Координаційної ради «Підсумки роботи туристичної галузі Тернопільської області в 2011 р.», яке відбулося 27 грудня минулого року. Організатором виступило управління з питань туризму облдержадміністрації. До участі запрошено представників багатьох державних організацій та приватних структур, у віданні яких знаходиться й сфера туристики у всіх її можливих проявах. Від Бережанщини були присутні голова ГО «Рідне місто» Володимир Якимів, а також представники історико-архітектурного заповідника: директор Василь Зорик та завідувач науково-дослідного відділу Володимир Парацій.
Ще, вважаємо, не час осмислювати зроблене та планувати перспективні здобутки в галузі внутрішнього туризму, особливо на Тернопіллі. Є свої досягнення, зроблено багато цікавого й далекоглядного, але й постійно робимо уже майже традиційні помилки. З одного боку визначилися типові пілотні туристичні регіональні проекти: Кременецький замок, Почаївська Лавра, Дністровський каньйон, отримали своїх численних відвідувачів Збаразький замок і Вишнівецький палац. З іншого боку – майже свідомо не звертається увага на інші презентаційні пам’ятки краю.
У Тернопільській області нині функціонує три історико-архітектурні заповідники (один з них – національний «Замки Тернопілля»). Серед їх завдань визначається і робота по загальній репрезентації історико-мистецької спадщини. З 2012 р. офіційно розпочнуть діяльність два національні природні парки: «Дністровський каньйон» та «Кременецькі гори». Є багато музейних комплексів, туристичних фірм, формується штат професійних екскурсоводів та гідів-супроводжувачів. Здавалося б – достатня підстава для туристично-інформаційного прогресування. Чого й очікуємо.
Але туризм – це не лише екскурсія та об’єкти огляду. Це і відповідна інфраструктура (здавалося, що уже всім зрозуміло аж до оскоми): житло, транспортні розв’язки, харчування, дозвілля. Це ще й відповідне розуміння суспільства, а особливо владних структур, перспективності туристичної сфери для Тернопілля загалом. Останній постулат є, можливо, найважливішим. Адже, через нерозуміння і своєрідну лінь до нових напрямків роботи, всі біди.
З Бережан на вищезгаданому засіданні було троє. Немало. Але вони могли вести бесіду лише про окремі напрямки місцевої туристично-екскурсійної діяльності: про організацію ефектного екскурсійного забезпечення, про проблеми краєвого «зеленого» туризму, про види репрезентаційного дозвілля. Чому іншим бережанцям (представникам органів влади, місцевого самоврядування, громадським діячам) було не цікаво відвідати подібне зібрання, послухати своїх колег й поділитися власним досвідом та ідеями на майбутнє – не зрозуміло. Точніше – зрозуміло, але в це вірити не хочеться. Не хочеться вірити в людську байдужість, інертність та безініціативність.
Ми починаємо нав’язувати свої пропозиції на рівні обласних туристичних структур і організацій. З нами починають рахуватися, до нас прислухаються. Ми поступово спробуємо змінити думки про туристичні можливості Бережанського краю, де є підстави організовувати будь-який вид туристичного забезпечення, представлена надзвичайно широка та масштабна за змістом мережа екскурсійних маршрутів. І так-би хотілося, щоб такі потуги мали загальнобережанський характер, були близькими і зрозумілими для всіх нас. Тоді б робота була б спільною, а результати – показовішими.
«Полювати на туриста» – так запропонувала діяти начальник управління з питань туризму Тернопільської обласної державної адміністрації п. Леся Серетна, виступаючи на цьогорічному засіданні координаційної ради. На перший погляд – дивно. Звучить дещо по-мисливському, відчувається дух пошуку, загону й такої собі вічної пастки. Але, саме так – полювати. Заманювати в пастку, з якої неможливо вирватися (особливо через небажання). І, коли ми захочемо стати такими мисливцями, все буде гаразд – здобич (туристів, зрозуміло) будемо бачити постійно.
Володимир Парацій,
завідувач науково-дослідного відділу ДІАЗ у м. Бережани
...Як відомо, у Бережанах уже не працює жодне велике виробництво. Є кілька переробних, яким теж доводиться сутужно. Якщо не брати до уваги заробітчан, то основним заробітком бережанців (не «бюджетників») є сфера надання послуг і туризму.
У 2011 році на Бережанщині пройшло 4 великих заходи: 3-й Фестиваль Бережанського замку (30 тис. грн. бюджет і 600 туристів), 2-й Фестиваль української альтернативної музики «Рурисько» (90 тис. грн. і 1500 туристів), 1-й Танцювальний фестиваль «Obsession» (40 тис. грн. і 1000 туристів), 6-й Регіональний фестиваль стрілецької та повстанської пісні «Дзвони Лисоні» (50 тис. грн. і 1500 туристів). Загалом це понад 200 тис. грн. (з яких близько 70 тис. грн. оплачено в Тернопіль за оренду сцен та звукової апаратури) і понад 5 тисяч туристів (враховуючи учасників – гурти, волонтери тощо).
Розумна влада вкладатиме у притягнення туристів – адже це додатковий (а комусь і основний) дохід населення. Проте з бюджетів міської, районної чи обласної рад 2011 року на дані заходи не було виділено жодної копійки! Чи подбають ці ради у 2012 році не лише за організаційну (за що їм подяка від організаторів), але й за фінансову підтримку фестивального руху на Бережанщині, чи доведеться деяким заходам не відбутися?...
(З виступу Володимира Якиміва, голови Кластеру сільського туризму «Мальовнича Бережанщина» та БМГО "Рідне місто")
