Ніч можна провести по-різному. Можна банально лягти спати, єдиним спогадом про цю пересічну подію, якщо пощастить, буде в кращому випадку якийсь екзотичний сон. Але цієї весни завдяки музеям і громадським організаціям, з’явилась унікальна можливість урізноманітнити своє традиційне уявлення про призначення ночі. В першу чергу, завдяки Надії Голод - директору краєзнавчого музею та Володимиру Якиміву - голові БМГО «Рідне місто», бережанці отримали можливість вперше підтримати європейську ініціативу під назвою «Європейська ніч». В країнах Європи в цей день можна відвідувати музеї та замки до півночі, і за помірну плату. В рамках бережанської «ночі в музеї» все було «по-справжньому». Отож, ніч тривала до ранку, і кожен охочий міг прийти в усі музеї і взяти участь в організованих заходах. А вони були на будь-який смак - від дискотеки до інтелектуальних ігор. На щастя для працівників музею, експонати не оживали, як у фільмі «Ніч в музеї», який переглядався, хоча кілька спроб їх оживити було. Правда - безрезультатно.
Потік гостей був безперервний, на «вогник» заходили всі, кому не спалось. Ніч була напрочуд місячна і погода сприяла романтичним прогулянкам. Ратуша жила в непритаманній їй атмосфері, схоже її духи теж не спали, і задля розваги включили сигналізацію в книжковому магазині. Охорона прибула вчасно, але нічого не виявила (це не реклама охоронних послуг). Всі спроби залучити їх до свята виявились марними - ніхто з цього приводу особливо й не сумував.
Атмосфера цього заходу надихала на різні романтичні вчинки. Особливо запам'яталось, як о 4-ій ранку хлопці подарували Надії Голод квіти бузку, таким чином висловивши подяку за те, що залучила бережанців до європейської ночі і дала змогу по-іншому поглянути на роль музею в культурному житті міста. Думаю цей епізод якнайкраще характеризує ауру цієї ночі.
Невже Вас там не було? Ну звичайно, Ви ж спали. Сон хоч приснився?..
С.Невмержицький