Неможливо не помітити, проживаючи у Бережанах, ремонт куполу на костелі, що знаходиться у монастирі Бернардинів, на території виховної колонії. Про це та багато іншого в розмові з отцем Михайлом Бугаєм, який
з 2004 відправляє Богослужіння у костелі при монастирі.
Розкажіть коротко про історію монастиря, які події там відбувалися до наших днів?
Сам костел, який назвали іменем святого Миколая, згодом Антонія, був побудований близько 1630 року. Тепер церква отримала назву Пратулинських мучеників, оскільки там знаходяться їх мощі, перевезені з Польщі. Приблизно в 1700-х роках, прибудований і сам монастир. Тут була чудотворна ікона святого Антонія, репродукція якої зараз знаходиться у церкві, а також Божої матері. Оригінали їх, як відомо, знаходяться за кордоном.
Зцілювали не лише ікони, а й люди, які жили у монастирі. Серед них часто фігурує загадкова постать двобородого монаха, який мав дар оздоровлення. Це було відпустове місце, тобто тут прощалися усі гріхи. Неодноразово відбувалися чуда, які тривають і дотепер. Особисто мені відомо 2 випадки зцілення за останні роки. Отже, монастир не перестає бути місцем ласки Божої і дотепер. Люди, які приходять сюди на Богослужіння, кажуть про особливість цього храму. Про те, що навіть прийшовши сюди одноразово, відчувають потяг до цього місця.
Коли розпочато відновлення храму? Хто прилучився до цієї благородної справи?
Близько 1998 року було створено громаду із працівників виховної колонії, на чиїй території знаходиться монастир. ЇЇ метою було відновити Богослужіння, зробити храм діючим. Адже за часів Радянської влади у приміщенні костелу знаходився клуб, спортзал. Усе було в незадовільному стані. Тому прибирали і відчищали церкву усі: як вихованці колонії, так і ті, хто тут працює.
«Відколи розпочались Богослужіння, у нас немає ніяких особливих порушень дисципліни, побоїв», - відзначає начальник виховної колонії Петро Миколайович Довбенко.
Перші служби тут відправляв от. Зеновій Афінець, згодом от. Петро Половко, тепер відправляю я, – продовжує розповідь от. Михайло.
Що ж відбувається з костелом зараз? Думаю, кожен бережанець помітив, що на церковному даху розпочались якісь роботи…кажуть, до цього причетний сам Віктор Ющенко?
Зараз виникла крайня необхідність відновлення даху, тому що він тече. Коштів треба дуже багато. Грошей для цього в касі не було, тому було вирішено збирати їх з усіх людей, які переймаються долею храму. Кожен охочий може внести свою лепту на відбудову. Одним з таких небайдужих став президент нашої країни – Віктор Ющенко, який минулого року побував з візитом у Бережанах. Зайшовши до церкви, він сказав: «Помоліться, отче, за гріхи всіх тих, хто переступив поріг вашого храму». А потім спитав: «Що потрібно для того, щоб розпочалися відновлювальні роботи?». Я відповів, що найбільшою проблемою зараз є не внутрішній інтер’єр, а покрівля, що знаходиться в аварійному стані. Після цієї розмови Ющенко доручив цю справу тодішньому голові секретаріату президента Ігорю Пукшину. Усі обіцянки, які були дані, – виконані, основним матеріалом – деревом – нас забезпечили повністю. Це було першим кроком.
Наступним етапом реставрації був збір черепиці для даху. Частину її люб’язно і безкоштовно нам передав римо-католицький костел, що у Бережанах. Після цього ми перейшли до наступного кроку – збирання грошей для оплати ремонтних робіт.
Зараз ми під’єднались до центральної сітки опалення в колонії, цей етап на завершальній стадії. В кінці вересня розпочався демонтаж сигнатурки – купола. Усім цим займається греко-католицька церква, керівництво, працівники та вихованці колонії. Неможливо не згадати одного з яскравих ініціаторів відновлення – покійного директора ПТУ Ігоря Бурштинського. Багато допоміг Бережанський лісгосп, власники будівельних магазинів, що дають товар по закупівельній ціні, особливо хочеться відзначити пана Михайла Колісника. Багато допомагають пересічні бережанці, прихожани нашої церкви. Чесно кажучи, годі перечислити усіх тих, хто долучився до цієї благородної справи. Хай Бог їм воздасть сторицею.
Багато часу втрачено, але все таки плануємо цього року закрити місця на даху, що протікають і закінчити сигнатурку. Хрест, що був на ній, зараз передано на реставрацію до кузьні пані Людмили, що знаходиться у місті Львові, по вулиці Городоцькій 222. Вибрали ми цю майстерню неспроста – там працюють справжні майстри своєї справи. Адже робота дуже складна – хресту 350 років, і він у дуже понищеному стані, без рамен. Старожили, працівники колонії, розповідають, що за Радянських часів батько одного з вихованців за 25 рублів і літр горілки відрізав елементи хреста та понищив його.
Ходять чутки, що монастир побудований на криптах (захороненнях) монахів. Чи правда це?
Це не чутки, а реальні речі. Нещодавно ми розкопали крипти – підземелля, де є багато поховань монахів. Я сам їх бачив, я торкався їх руками. Там були і черепи, і кістки, і ряси загиблих. Під підлогою храму ми знайшли три крипти, але кажуть, що цілий монастир розташований на них. Взагалі, стіни будівлі приховують багато загадок. Ми неодноразово зверталися у наші та закордонні архіви, але нічого не можемо дізнатися. Цікаво, що одного разу у Бережанах я зустрівся з поляком, який знімав на Україні документальний фільм. Пан професор Stanislav Slawomir Nicieja на моє запитання щодо монастиря Бернардинів відповів дуже дивно: «Я знаю про Бережани більше, ніж ви, але про монастир не чув нічого».
Отакий він – монастир Бернардинів – загадковий та таємничий. Тож давайте разом молитимемо Бога про те, щоб допоміг бережанцям відновити не просто ще одну пам’ятку архітектури, а безцінну святиню, що роками оберігає наше місто.
Крістіна ШУШВАЛ