В глибину століть сягає історія вулиці Львівської, краєвиди якої зачаровують бережанців неповторною красою. Недарма багато легенд складено про став та ріку Золоту Липу, про гору Сторожисько, які оконтурюють цю старовинну вулицю.
Назва вулиці походить через її спрямування на Львів. У різні часи намагалися перейменувати вулицю, але традиційна назва завжди поверталася до неї. Так, у 1948 році вул. Львівську радянські можновладці нарекли Проспектом Сталіна, але з перших років Незалежності вона знову отримала свою первинну назву.
На вулиці Львівській, при дорозі, в тому місці де починається озеро, була брама, яка до кін. 18 ст. складала частину оборонної системи міста. Так, як цей шлях вів з Бережан до Львова то брама називалася – Львівською.
У 1630 році на лівій частині вулиці, на горбочку, розпочато будівництво костелу Св. Миколая, яке, через брак коштів і непереборні політичні обставини, тривало понад пів століття. Це був четвертий етап містобудівного розвитку Бережан. Існуючий у 17-18 ст. в межах вулиці та костелу північний оборонний вал міста мав три бастіони. Найближчий до монастиря оо. Бернардинів бастіон мав трикутне завершення по зовнішньому фронту (фасу). Це дуже унікальна форма бастіону, що не має аналогів у інших містах. Можливо, це зумовлено пізнішою реконструкцією первісної форми бастіону.
Новозбудований навколо костелу комплекс монастиря бернардинців, мав також й оборонне значення. Келії примикають до північного фасаду костелу. Вони двоповерхові, з внутрішнім двориком, оточеним галереєю. Перший поверх перекритий хрестовими склепіннями, другий має ключеподібні бійниці. Фасади будівлі позбавлені декору, тільки прямокутні вікна другого поверху підкреслені лінійними профільованими мандриками.
На схід від монастиря колише води бережанський став – один із ставків, яких було багато свого часу у долині Золотої Липи. Він неповторний тим, що рівень води тут на кілька метрів вищий за рівень площі Ринок.
Перша згадка про Бережанський став, як джерело постачання риби до Львова, датується 1415 р. У часи Синявських став входив до системи оборонних споруд міста, сполучених із замком. Саме тоді було збудовано греблю, що захищала місто від затоплень, а за потреби її можна було відкрити, затоплюючи оборонні рови замку. Став завжди був улюбленим місцем відпочинку, тут можна було побачити вітрильники, човни з рибалками, мисливцями та й просто відпочивальниками. У правій верхній частині ставу – урочише Кашталівка – справжній рай для птахів і звірів. Вода тут ніколи не замерзала, бо з дна б’ють потужні джерела. Нині став замулений та забруднений і потребує дбайливого ставлення як унікальна пам’ятка природи.
За рахунок депортованого народу з Лемківщини Бережанщина у післявоєнні роки зросла майже на 30 відсотків. У Бережанах, на вул. Львівській проживає 54 родини лемків, які принесли в наш край свої звичаї, свою культуру і збагатили Бережанщину лемківською піснею, яка лине над горою Сторожисько, як димок над лемківськими Татрами. Недарма лемки поселилися на цій вулиці, адже гора Сторожисько нагадувала їм рідні землі, де вони босоніж ходили гірськими стежинами.
Під депортацію 1945 р., ініційовану новим польським тоталітарним режимом, потрапила і Степанія Русиняк, яка поселилася в Бережанах у будинку під номером 54 по вул. Львівскій. З чарівної карпатської природи на все життя зачерпнула красу і натхнення, які яскравими барвами вилила на свої художні полотна.
Картини Степанії Русиняк завжди світлі і прекрасні, навіюють спомини горянам за рідною домівкою та тугу за Лемківщиною.
Взимку засніжена, а влітку заквітчана квітниками та зеленими садами вулиця Львівська, яка простяглася до трьох кілометрів вздовж ставу, чекає свого часу, коли відремонтують тротуари, заасфальтують її проїжджу частину та впорядкують набережну ставу...
О. Гурська, науковий співробітник ДІАЗ