Вже другий рік поспіль футбольна дружина ФК «Бережани», гідно представляючи наш край в першості області з футболу, виборює срібний комплект нагород. Про підсумки сезону, плани на майбутнє, долю колективу ми сьогодні поведемо розмову з «рульовими» кокоманди – головним тренером Василем Матвіїшиним та тренером Василем Буняком.
Найперше, панове, прийміть щирі привітання із завоюванням «срібла» в першості області. Вже вдруге Ваш колектив виборює підсумкове друге місце. Який сезон в плані боротьби за «призи» був важчий – цьогорічний чи минулорічний?
В.М.: Порівняно невелика кількість команд-учасниць, до того ж матеріально забезпечених, змусили глядачів до останнього туру цьогоріч спостерігати за боротьбою не тільки за чемпіонство, але й за призові місця також. Саме цей момент і дає підстави вважати цьогорічну першість видовищнішою за попередню.
В.Б.: Не скажу чогось нового, але високе місце легше завоювати, аніж наступного сезону втримати. Тому я вважаю, що цього року «срібло» нам далось важче. Це видно й з підсумкової таблиці чемпіонату, в якій перші чотири футбольні колективи відстали один від одного лише на дещицю (1 – 2 очки).
Як відомо, кожен солдат мріє стати генералом. Чого ж не вистачило вашим підопічним, аби стати чемпіонами?
В.М.: Оновлена система змагань, коли на полі мало бути одразу два молодих гравці, які фактично не мали досвіду виступів на такому рівні найболючіше відобразилась на результатах команди та підсумковому місці. Особливо це яскраво було видно в іграх з суперниками-конкурентами за високі місця.
В.Б.: Нам, якщо чесно, не вистачало швидкості мислення та прийняття рішень в центрі поля. Звідси й осічки в ігах, де потрібно було конче брати очки.
Капітаном Вашого колективу є найстарший гравець – Ігор Твардовський. Це допомагає під час гри, адже «старик» може й «настукати» менш досвідченим гравцям, і підказати щодо правильного вибору позиції на футбольному полі, чи заважає?
В.М.: Ігор – досвідчений гравець, який пограв і на професійному рівні (за Рогатин в ІІ лізі). Його поради – завжди користь на полі. Та й капітанська пов’язка зобов’язувала його викладатись в кожному матчі на 100 відсотків.
Ви поступово, крок за кроком, йшли до цієї мети. А які завдання ставились перед колективом на початку сезону?
В.Б.: Конкретних завдань перед командою на початку сезону ніхто не ставив. Та хлопці самі собі хотіли довести що минулорічний успіх був невипадковим і що вони можуть поборотись і за найвищий комплект нагород.
В.М.: Завдання конкретне було одне – виступити не гірше своїх можливостей, а за сприятливих умов і усмішки леді Фортуни, завоювати «золото».
Без сумніву, щоб завойовувати найвищі місця, потрібне належне фінансування та збалансований ансамбль виконавців. Чи виконували спонсори свої зобов’язання перед колективом і, взагалі, хто ці спонсори?
В.Б.: Фінансування відбувалось за рахунок коштів, виділених Бережанською районною радою та райдержадміністрацією. Шкода, та місто в особі старого керівництва, було байдужим до питань фінансування футбольного колективу. Є надія, що нова міська влада буде не просто любити футбол, а й фінансувати його і відвідувати хоча б домашні матчі команди.
В.М.: Якби наш колектив, в якому гармонійно поєднався сплав молоді і досвіду, дивився на фінансування, знаючи, що інші колективи області в кілька разів більше коштів мають на заняття своєю улюбленою справою, то ніколи б не посів другий щабель турнірної таблиці. Як мовиться, ми свою справу виконали, - виконайте «спонсори» і ви свою.
«Срібну» славу для Бережанщини кували в основному доморощені таланти, був лише один заїжджий «легіонер» з Теребовлі – Володимир П’ятничко. Чи не означає це, що наші хлопці гідні представляти бережанський край вже не тільки на аматорському рівні, а й на професійному? Іншими словами, кого б ви виділили серед своїх підопічних?
В.М.: Почну з останнього. Якщо ми зайняли таке високе місце, значить заслуга в цьому усього колективу. А виділяти когось – це вже прерогатива тих, хто знає і цікавиться футболом. А щодо участі нашої команди вже у «більш дорослому футболі», то тут треба рахувати «плюси» і «мінуси». Як на мене, краще два-три роки стабільно грати в першості області, накатуючи командну гру, а вже потім, маючи належне фінансування, стрибати вище, аніж виступати у змаганнях рангом вище, не досягаючи позитивних результатів.
В.Б.: Що ж до участі наших гравців у змаганнях вищих за рангом, то тут ситуація таж сама: краща грати в основі в першості області, ніж «гріти лавку» серед аматорів чи професіоналів. Хоча в двері професійного футболу треба все одно вперто стукати. А наш легіонер каші не зіпсував, створивши добротний тандем нападників, які не раз вражали ворота суперників майстерними ударами.
Чим Вас вразив цей чемпіонат області? Які позитивні й негативні моменти Ви можете виділити? Чого б Вам як тренерам в разі участі команди в наступному розіграші чемпіонату області хотілось би уникнути?
В.М.: Хотілося, аби футбольні функціонери області, складаючи календар змагань, враховували зауваження усіх сторін, а не тільки «найсильніших». Та й якщо вносити якісь зміни в правила проведення змагань, то тільки спочатку їх напрацювавши, а не «з корабля на бал».
В.Б.: Ну і, як завжди, об’єктивного суддівства. А то іноді створювалось вражання, що наша команда, особливо у виїзних матчах, грає в «меншості». Адже завдання бригади арбітрів не допомагати, а не заважати футболістам показувати гідний рівень гри та футбольної майстерності.
ФК «Бережани» стабільно добре виступають в першості області. Чому ж Вашій команді ніяк не таланить поборотись достойно й за Кубок області?
В.Б.: Невизначеність календаря змагань, фінансування і, як наслідок, «скомкана» програма підготовки до сезону дають саме такий результат: в кубку ми «вилітаємо» на ранній стадії, іноді поступаючись навіть суперникам слабшим за класом, зате в чемпіонаті, набираючи фізичних кондицій, даємо результат.
Кожен «коуч» мріє про підсилення команди. Які позиції, на Вашу думку, треба підсилювати і яких виконавців краще запрошувати – молодих чи досвідчених?
В.М.: Для того, щоб вирішувати високі завдання, потрібно, звичайно, підсилюватись. Та ми вирішили, що для популяризації футболу в краї краще до команди залучати доморощених футболістів, ніж «варягів». Хоча якщо заїжджий футболіст на голову сильніший за свого, і до того ж хоче виступати за наш колектив, ми не відмовимось. А для створення в колективі здорової конкуренції підсилювати потрібно кожну позицію. Тому, якщо дозволить фінансування, цим і займемось в футбольне міжсезоння. Хоче ще не знаємо, чи будемо взагалі існувати наступного футбольного року?!!!
Наостанок хочеться побажати Вам і Вашому колективу не зупинятись на досягнутому, активно стукати в футбольні «двері», бо як відомо, хто стукає, тому відчиняють. Нових Вам футбольних висот, морального і матеріального задоволення від роботи та належного фінансування у наступному футбольному сезоні!!!
P.S. На церемонії нагородження призерів обласного чемпіонату з футболу ФК «Бережани» як срібний призер отримали комплект форми, футбольні м’ячі та кубок. Приз найкращого нападника чемпіонату області отримав гравець бережанської команди Віталій Буняк.
Інтерв’ював Степан Жеребецький.