Як будувати нову Україну? Сакраментальне питання, на яке не завжди знаходжу відповідь.
Щойно приходять мої діти з магазину (маленька така торгова точка, знаю її власників, неодноразово говорила з ними на предмет обговорюваного нижче питання...), приносять морозиво. Ще коли вони йшли туди, я наголосила, щоб подивились дату, а як не розберуться - хай продавчиню запитають, чи свіжий продукт (вона мене знає: ніколи не куплю завідома зіпсутий протермінований продукт). Принесли. Два - досить умовної «свіжості», але ще стерпіти можна, а третє - допустима дата безпечного споживання минула ще місяць тому!..
Не роздумуючи, іду в магазин. Там, попри свято, ціла чега покупців. Я навмисне голосно прошу продавчиню замінити продукт. Вона поспіхом і поглядаючи собачим поглядом (оце обзиваю, і навіть не совісно - хіба перед собакою) замінює морозиво на свіжіше, та ще й намагається виправдатись тим, що «вони тільки його отримали»...
Та хіба я маю дивитись, яку партію продукту вони отримують? Чому я мушу купувати «лайно» за ціною доброго продукту? Чому мене мають зневажати мої брати українці? Чому бариги (наголошую на цьому слові) повинні наживатись на мені таким нечесним шляхом? Я ж готова платити за якісні послуги, я ж постійно кажу про це власниці та продавцям. Та за кого вони мене мають?...
Не хочу боротись там, де не мало б бути непорозумінь... Обурена. Як, скажіть мені, сподіватись на зміни в суспільстві, на пробудження свідомості, коли шкурні інтереси далі на перших місцях (далеко попереду моралі) То чим ті люди кращі за януковичів?
***
У мене знову продовжується споживацьке невдоволення.
Сьогодні заходжу в маленький магазинчик у Бережанах, щоб купити йогурт. Оскільки вибір обмежений (один вид питного йогурта), беру той єдиний. Сплачую потрібну суму і читаю етикетку. Виробник - Росія, Московська область. Апетит безнадійно втрачено. Постачальник - Білорусь. Якість сумнівна. Йогуртовий напій якось приречено булькає у пляшчині. Дата - зовсім трішки до періоду безпечного вживання. А якщо врахувати умови транспортування...
Невже нашим задрипаним магазинчикам «по барабану», чим торгувати? Чому не виставляти на прилавок свою рідну «Я-кусь-там-тор-го-ву-мар-ку», яка не дорожча, але якісна і, найголовніше, - СВОЯ?
Я повертаю товар. На питання «Чому?» чую здивовано: «А ви думаєте, наше ліпше? Понадивляються телевізора і бавляться в патріотів»...
Я перекусила яблуком. І так мені якось на серці хижо - мабуть, з голодухи:)
Ну що за нарід такий? Чи то якась маркетингова штукенція? От мені, бач, має бути все одно, що я купую, а йому, ..., не все одно, що замовляти в постачальників? Очевидно - ні.
Як з цим боротись? Як формувати споживацьку культуру в населення? Як примусити покупців більше себе любити і не дозволяти продавцям годувати себе «лайном»?
Галина Білик
Від редакції: Якщо особи, які впізнають себе у статтях, не виправляться, наш новий дописувач обіцяє називати їхні прізвища у наступних номерах газети.