Українські чиновники мають намір самотужки визначати, як вам виховувати ваших дітей: що їм можна, а що ні.
Одним підписом урядовці практично скасували українське законодавства і дозволили позбавляти батьків прав на виховання дитини через абсурдні причини. Якщо ваша сім'я попаде у поле зору відповідних служб, то це практично вирок. Але якщо у вас немає ворогів, вас обожнюють сусіди, ви маєте приватизоване житло із достатньою кількістю квадратних метрів, до того ж з євроремонтом, а дитина грається найдорожчими іграшками, холодильник наповнений середземноморськими фруктами, ви впевнені, що дитина проживе і без навичок до праці, та зовсім не заперечуєте, якщо вона змінить орієнтацію чи матиме одностатеві стосунки, то переживати Вам нічого.
Зі своїми правилами в чужий монастир!
Український уряд взяв курс на Європу. Наче на зло прибічникам західних традицій керівництво держави почало переймати досвід сусідів, втім, на жаль, не з того, що слід. Чи то, мовляв, хотіли в Європу? Ось вам. Чи, можливо, дурний приклад заразний, але з усього, що пропонують нам економічно розвинуті держави, українські політики обрали ювенальну юстицію. 16 березня 2010 року Міністр юстиції Олександр Лавринович підписав наказ про утворення робочої групи для створення системи ювенальної юстиції в Україні «задля зменшення рівня злочинності серед молоді». В законопроекті передбачається створення державного органу, який наділений величезними повноваженнями у позбавленні батьківських прав, соціального нагляду за сім'ями, жорстокого державного контролю не тільки над вихованням дітей у школі, а й над діями батьків у сім'ї. Відтак діти «отримають право» скаржитись на своїх батьків у «відповідні органи» через педагогів і дитячих соціальних працівників. Працівники ювенальної юстиції почнуть навчати наших дітей, як «правильно» подати скаргу на своїх учителів чи батьків. Якщо ж дитина скаржиться, що їй забороняють, наприклад, грати ігри в комп’ютері, заставляють помити посуд, винести сміття, піти до магазину – ювенальна система вважає це порушенням прав дитини. І така дитина буде відлучена від батьків.
– Ювенальна юстиція стала загрозою знищення української сім'ї. Я не проти співпраці України з Заходом, але хотілось би запозичувати позитивну практику. Найгострішою проблемою Європи ХХ ст. є стосунки батьків та дітей. Причиною цього є саме ювенальна юстиція. Наприклад, за останні роки кількість дітей, які були вилучені з сімей, перевищила позначку в 2 млн. Практики повернення дітей практично нема. Судові справи затягуються на довгі роки. У батьків можуть вилучити дитину навіть за те, що вони забороняють їй довго сидіти за комп’ютером. Це розцінюється як порушення прав дитини, тому дитину можуть передати в іншу сім’ю. Через такі випадки можуть руйнуватися благополучні сім'ї. Українські споконвічні традиції базувалися на родинних традиціях. Сім'я – це основа нації та суспільства. Щоб знищити націю, потрібно підірвати її фундамент. Зруйновані родини – це зруйноване суспільство. На очах батьків розбещуватимуться діти, а вони не зможуть нічого вдіяти, щоб на них ніхто не поскаржився. У нас здорове суспільство, в якому збереглися вікові традиції виховання дітей, де батьківське слово завжди було авторитетним. Сьогодні керівництво держави ставить це під удар, – розповідає депутат міської ради Михайло Головко.
З працівників соціальних служб хочуть зробити жандармів
Завдяки ювенальній юстиції на Заході соціальні працівники отримали право при найменших «проколах» батьків позбавляти їх батьківських прав. За кордоном це практика звична і відпрацьована. Саме тому іноземці бояться на хвилину залишити дітей без нагляду. Багатолітній досвід роботи та добре відпрацьована система настільки прискіплива до виховання своїх маленьких громадян, що батьки не стільки переживають за виховання власної дитини, скільки за реакцію на це працівників соціальних служб. На цьому, мабуть, позитивні сторони юстиції закінчуються. Решта пунктів документа роблять нашій державі ведмежу послугу, адже саме вони захищають інтереси нетрадиційних сексуальних меншин, визнають одностатеві шлюби та дозволяють таким подружжям всиновлювати дітей.
Однак, якщо придивитись пильніше, навіть кілька моментів, які ми відзначили як позитивні, до українського суспільства не адаптовані. Ось наприклад, Тернопільщина: за останніми даними обласного управління статистики, майже у 250 дошкільних закладах області кількість дітей перевищувала норму. На кожні 100 місць у цих закладах у середньому приходиться по 152 дитини у місті та 139 дітей у селі. Батьків, яким ніде залишити дитину, як правило, виручають бабусі та дідусі, родичі, сусіди, друзі, але документ ООН таку практику не схвалює. Як держава може вимагати від батьків високого рівня виховання, якщо сама не здатна забезпечити громадян елементарним – дитячими садками. Чи має уряд моральне право робити з батьків об’єктами шпіонажу, якщо з метою економії коштів кількість дітей у групах збільшується, садочки закриваються, а харчування дітей – це взагалі тема окремої розмови. У такій ситуації, в першу чергу, потрібно створити умови для виховання дітей, а вже тоді спитати батьків як належить. Ще однин цікавий момент: причиною вилучення дитини може бути безробіття батьків. За останніми даними міського центу зайнятості, в черзі за роботою перебувають майже 3,5 тис. тернополян. Причому порівняно з минулим роком ця цифра збільшилась майже на тисячу осіб. В області безробітних налічується близько 20 тис. Якщо врахувати, що протягом року центр зайнятості працевлаштовує трохи більше тисячі осіб, то у решти 19 тис. можна забирати дітей без вагань. Може державі в першу чергу варто подбати про працевлаштування своїх громадян та про створення робочих місць, перед тим як забирати у них дітей.
Конвенція анульовує українське законодавство
Ювенальна юстиція не адаптована не тільки до українського суспільства, а й до вітчизняного законодавства. Міжнародна Конвенція ООН про права людини визнає, що її положення є вищими законодавства країни, яка її приймає. Отже, одним помахом руки чиновники скасовують частину українських законів і цим самим прогинаються перед канонами міжнародного документа. До того ж проросійські політики одним пострілом вб’ють навіть не двох, а трьох зайців. По-перше, змусять постраждалі сім'ї ненавидіти європейські порядки. По-друге, дадуть зелене світло вивозу наших дітлахів за кордон (звичайно, за винагороду). По-третє, сформувавши аморальне бездумне суспільство, не здатне в майбутньому захистити свої права. Процес вилучення дитини з сім'ї є практично безповоротним. Українське законодавство не пристосоване до боротьби з міжнародною конвенцією, більше того останній документ повністю поглинув перший і наклав «вето» на усі його норми. В Україні немає жодного серйозно кваліфікованого судового психіатра, компетентного у галузі дитячої та підліткової психіатрії. У нас і в «дорослій» судовій психіатрії серйозні проблеми. Також ювенальна структура надасть можливість вводити різноманітні додаткові податки, якими можуть обкладати працездатне населення України, аргументуючи це потребою у створенні додаткових притулків для дітей і необхідністю їх повноцінного виховання. Хто сказав, що на виховання дітей тратитиметься держава? Батьки будуть зобов'язані утримувати своє чадо, навіть якщо його виховує прийомна сім’я.
Ласкаво просимо лесбіянок та гомосексуалістів
Робоча група по впровадженні юстиції працює уже більше року. Лабораторною мишкою у цьому плані стала Полтава. Там активно розпочалась боротьба з халатними батьками. Є перші результати: одна мати після позбавлення її прав на батьківство кинулась під потяг, інша – повісилась. Причиною серійних самогубств родичі загиблих називають саме ювенальну юстицію. У місцевій пресі можна часто зустріти інформацію про те, що на Полтавщині дітей забирають через абсурдні причини. Причому дітей алкоголіків чомусь не чіпають, а от у нормальних батьків зі здоровими дітьми знаходять причину. Зі слів очевидців, були випадки, коли дітей відбирали і просили за них серйозну суму; коли мати приносила гроші – дітей віддавали.
– Робота ювенальної юстиції корегується міжнародним законодавством. Соціальні працівники напряму підпорядковуватимуться нормативам ООН. Кричущими фактами деградації влади є просування Міністерством юстиції антинаціональних цінностей, а саме: реєстрація при міністерстві юстиції України ради лесбіянок, гомосексуалістів, бісексуалів, трансcексуалів, ратифікація Європейської Конвенції про усиновлення дітей одностатевими парами – всупереч конституції України. 28 лютого 2011 року вперше в історії України влада допустила «законний» продаж української дитини двом геям з Бельгії. Усі ці збочення ми поступово приймаємо в себе. На сьогодні є статистика, що 20 тис. дітей підготовлено Міністерством для вивозу за кордон. Найстрашніше те, що є інформація, що дітей всиновляють заради органів. Саме тому їх вилучатимуть з благополучних сімей, де за дитиною доглядали належним чином, – каже Михайло Головко.
Депутати Тернопільської міської ради звернулися до Президента з проханням скасувати незаконну легалізацію «Ради ЛГБТ», ратифікацію Європейської Конвенції про усиновлення дітей одностатевими парами та впровадження ювенальної юстиції. Але у відповідь тиша…
Зоряна Гарасимів
Коментар
Наталія Олексюк, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки ТНПУ ім. В.Гнатюка:
– Жвава дискусія навколо створення і дієвості в Україні ювенальної юстиції підтверджує небайдужість суспільства до таких актуальних проблем сучасності, як криміналізація дитячого і підліткового середовища, відповідальність батьків за виховання власних дітей тощо. На сьогоднішній день ставлення громадськості до процесу формування ювенальної юстиції є досить суперечливим – одні вважають цей процес вкрай необхідним і своєчасним (відомо, що у 2010 р. підлітками скоєно 12 тис. злочинів, що на 22% більше, ніж у 2009 р.; 40% дітей в Україні вживають алкоголь), інші – таким, що загрожує інституту сім’ї (спонукає до безкарності дитячих проступків, заохочує до скарг на батьків та ін.) і безпеці держави у цілому.
Проте мало хто замислюється над тим, що щорічне зростання кількості злочинів, скоєних дітьми, «молодшання» злочинців, збільшення кількості повторних злочинів спричинюється порушенням прав дітей, неналежними умовами їх розвитку, а також відсутністю виховання. Встановлено, що у середньостатистичній українській сім’ї батьки на виховання дитини відводять 15 хв. у день. При цьому у поняття «виховання» самі ж батьки вкладають зміст питань типу «Чи вивчив уроки?», «Які оцінки отримав у школі?» тощо. Як правило, більшість батьків, посилаючись на «важкість життя», переконані, що їх основним завданням сьогодні є нагодувати і одягнути дитину, а вихованням повинна займатися школа. У той же час вчителі переконані, що вони повинні дати знання з окремих навчальних дисциплін, а виховання – виключно родинна проблема. Діти ж залишаються напризволяще.
Розгалужена система захисту прав дітей, що діє в Україні, вже давно довела свою неефективність та потребує негайного реформування. Хочемо ми чи ні, але на сьогоднішній день вкрай необхідною є система, яка б на основі права, медико-соціальних і психолого-педагогічних методик здійснювала попередження правопорушень дітей та проти дітей, правосуддя щодо дітей, захист їхніх прав, свобод та інтересів. Ця система повинна опікуватись не лише дітьми-правопорушниками, а й дітьми, які опинились у складній життєвій ситуації. І зовсім неважливо, як називатиметься означена структура – ювенальна юстиція, кримінальна юстиція щодо неповнолітніх чи відновлювальна система. Важливо, щоб наші діти не крали, не вбивали, а росли в хороших і благополучних сім’ях, були здоровими і розумними, мали хороші життєві перспективи.
Цікаво знати!
Вилучити дитину у батьків за умови дії ЮЮ можна за наступних обставин: дитині не було вчасно зроблено щеплення; житло в аварійному стані; квартира потребує ремонту; квартира ремонтується; наявність в домі домашніх тварин; аморальна поведінка (знаходитись у нижній білизні у присутності дитини); несвоєчасне проходження лікарів у дитячій поліклініці; на підлозі розкидані дитячі іграшки та сміття; відсутність у достатній кількості дитячих іграшок; дитина грається з іншими предметами замість іграшок; дитина виконує домашню роботу, як-от: миття посуду, вимітання підлоги, винесення сміття; дитина знаходиться на кухні разом з матір’ю під час приготування їжі; дитина часто і голосно кричить і плаче; в холодильнику є не весь асортимент необхідних дитині продуктів; скарги сусідів на жорстоке поводження з дитиною, в тому числі анонімні; в однокімнатній квартирі виховуються двоє різностатевих дітей; сукупний дохід сім'ї є недостатнім для створення «повноцінних умов життя» дитини; ви заважаєте індивідуальному розвитку дитини.