Протягом 7 днів, з 13 по 19 червня, у Польщі перебувала група з 14 бережанських школярів і 5 дорослих. Поїздка відбулася завдяки спільному німецько-польсько-українському проекту “Студня води”, що реалізовується у Бережанах. Партнерами з української сторони виступають Екологічний клуб „Край” та Бережанська міська рада. З польської сторони – громадська організація „Долина Стобрави”, яка і організовувала перебування бережанців у Польщі.
Спочатку був оголошений конкурс. Кожна школа формувала групу дітей, які мали підготувати проект екологічної стежки, яку планується зробити в парку коло замку. Представлення проектів відбулося в замку 5 червня. Участь в конкурсі взяли команди учнів 2 і 3 шкіл та гімназії.
Відповідальними за поїздку були голова Екологічного клубу „Край” Галина Проців, депутати міської ради Володимир Якимів та Лілія Блажеєвська (виконувала ще й функції перекладача), директор школи №3 Володимир Гринкевич і вчителька біології та географії Наталія Жуковська.
Після виготовлення потрібних документів та оформлення віз всі ретельно готувалися до подорожі. І ось 13 червня о 7 ранку українсько-польський кордон перейшла група бережанців. Через неврахування часового поясу групі довелося трішки зачекати транспорт на польській стороні.
Учасників поїздки вразила якість польських доріг (проте в багатьох місцях проводилось їх ще більше покращення), шумоізоляційні огородження швидкісних магістралей, вітрогенератори, велосипедні доріжки, надзвичайно велика кількість костелів та загальна чистота.
Перша екскурсія була незапланованою – наш гід і супроводжуючий Адам Ульбрих вирішив показати нам „Дім Барка”. Колись це був колгоспний двір, який після розвалу колгоспів став занепадати. Але туди прийшли працьовиті католики, які відремонтували та модернізували приміщення і територію. Тепер там є капличка, їдальня, місця для відпочинку і ночівлі, теплиця, стаєнка, котельня (працює на соломі), біоочисні споруди, майстерні з ремонту старих меблів (які вони потім продають) тощо. Їхня громада постійно поповнюється людьми, які не мали покрівлі над головою, а зараз живуть в досить хороших умовах.
Надвечір ми прибули в туристично-відпочинковий центр Баков – кемпінгове містечко № 23, яке знаходиться в 5-ти кілометрах від міста-побратима Ключборка. Поміж дерев, кущів та фігурок розташовано десяток 3-місних будиночків, з’єднаних асфальтними доріжками. Поруч протікає невелика річка. На території знаходиться великий басейн, площадки для великого тенісу та волейболу, натягнуті канатні доріжки поміж дерев та над рукавами річки, обгороджена територія для пейнтболу, є дитячі площадки, конференцзали, кафе тощо. Після обговорення планів на наступний день всі розійшлися спати і набиратися сил до наступного дня.
Ранок 14 липня засмутив нас дощем. Але оскільки екскурсія мала бути на пасіку, їхали із задоволенням. Тим паче, що там нас чекала дегустація меду, оглядини музею вуликів, лабораторії з селекції бджіл. Там нам показали новинку – невеличкий будиночок, в якому розміщений вулик. Казали, якщо людина побуде в тому будиночку до півгодини часу, покращиться стан її здоров’я.
Коли дощ перестав, ми пройшлися в сусіднє село Мацейов на оглядини дерев’яного Євангельського костелу 1851 р. Його особливістю є олтар із намальованою “Тайною вечерею”, на якому один із апостолів виглядав як жінка (як змалював американський письменник Д.Браун у своєму романі „Код да Вінчі”).
Акуратними сільськими заасфальтованими доріжками повз розміщені повсюди пожежні гідранти ми пішли в палац-музей, який нас вразив своєю красою та пишністю. А найбільше тим, що він є одночасно і житловим будинком заможного поляка, який колекціонує шахи з фігурками різних народів.
На обід нас повезли в демонстраційне екологічне агрогосподарство родини Слічних „Екостиль”. Там вже було 2 групи польських школярів (казали, що в них на півроку наперед розписаний розклад відвідувань). Після обіду ми оглянули звичайне сільське господарство – корови, коні, кози, свині. Потім повчилися молоти на жорнах, замішувати тісто, робити і куштувати тістечка, а також виготовляти свічки із воску. Ознайомилися із двома біоочисними спорудами та на завершення із веселим гамором покаталися в кузові причепу трактора. Перед вечерею прогулялися велосипедною доріжкою у лісі.
Наступного дня до нас прибули учні польської гімназії. Після знайомства та рольових ігор були спільні екологічні заняття із визначення параметрів річки та пошуків біорізноманіття. На завершення діти обмінялися контактами (сьогодні бережанці освоюють польський портал зустрічей учнів „наша кляса” - nasza-klasa.pl).
Разом з польськими учнями ми поїхали у Ключборк. Після коротенької екскурсії містом, зустрічі із бережанкою Зоряною Сиротюк (працює в їхньому дитячому садку) пішли обідати в ресторацію „Ратушову”. Особливістю польської кухні є відсутність хліба на столі (проте для українців він завжди знайдеться – варто лиш попросити).
Після обіду ми повернулися до кемпінгів, щоб спробувати свої сили у лазінні по канатах. Попри складність завдання та кількох осіб, які покинули дистанцію, більшість залишилася вдоволеною, а особливо – „польотом” над руслом річки. Перед вечерею більшість дітей (та й дорослі теж) користувалися безкоштовним Інтернетом в конференцзалі.
16 червня було особливим – в цей день виповнилося рівно 9 років від підписання Угоди про партнерство між Бережанами та Ключборком. Тож ми усі одягнули національні строї (навіть Адама одягли у вишивану сорочку) та поїхали до міста-партнера.
Дорогою заїхали на міське сміттєзвалище, ознайомились із принципом роботи комунальних служб, захороненням відходів та рекультивації. На виїзді із сміттєзвалища транспорт проїздив через розчин, що знешкоджував шкідливі бактерії на колесах.
В місті ми зустрілися із Тадеушем Конарським - начальником відділу освіти. Він ознайомив нас із малочисельним та надзвичайно продуктивним колективом освітнього відділу, з принципами збору та обміну інформації про хід навчання, успішністю учнів, зайнятістю вчителів тощо. Пройшовши з нами в центр міста, пригостив усіх морозивом. Потім повіз дорослих познайомитись із дитячим садком, і всіх разом – в мерію на представлення результатів освітнього конкурсу та нагородження переможців. На завершення квартет наших учениць виконав пісню про Бережани. Міська влада вручила кожному з групи презентаційні матеріали про місто та сфотографувалась разом із нами.
Повернувшись із Ключборка, покупалися в басейні, а опісля були заняття з екології – що треба зробити в рідному місті, „щоб Бережани були схожі хоча б на польське містечко, таке ж красиве і чисте” (Оля). В результаті обговорень був складений план дій, який передасться в міську раду.
Наступного дня нас повезли в селище Коморзно. В місцевій школі святкували Дні Європи, тож ми мали змогу подивитися виступи та конкурси школярів молодших класів, переглянути презентацію святкування „Дня зайця”. В спортзалі стояли накриті столи, щоб ми пообідали.
По дорозі пройшлися повз ще один дерев’яний костел та оглянули ще один палац. І пішою стежкою усі пішли в екологічне угіддя „Розалія”, на межі з яким наш гід і друг Адам Ульбрих облаштував собі екологічне обійстя. На угідді учні розділились по школах і провели заняття з пошуку, опису, запису і каталогізації біорізноманіття, використовуючи українську, латинську та польську назви рослин, тварин і комах.
Коли повернулись на базу, біля вогнища пекли вже традиційні польські ковбаски.
18 червня зранку знову падав дощ. Цього дня ми побували в Стобравському крайовому парку, де нам показали презентацію про парк та його охорону. Поляки дуже дивувалися, що у нас на Бережанщині (та й в Україні в цілому) в кілька разів більше рідкісних рослин і тварин, та в кілька разів менше заповідних територій.
Потім нас привезли в керамічну майстерню. Для початку майстер вимазав усіх лікувальною (каоліновою) глиною, а потім показав майстер-клас свого ремесла. Опісля роздав усім по кусневі глини і дав завдання – зліпити 4 речі. Діти і дорослі настільки захопилися, що їх важко було відірвати від роботи, щоб пообідати, повечеряти чи прокататися на старовинному тракторі по селу. На завершення майстер визначив трьох переможців, вручив їм призи та дозволив усім взяти з собою якусь власну роботу.
Останнього дня, згідно попередньої домовленості з відділом освіти, за нами приїхали 3 невеликих буси, які довезли нас до самих Бережан – адже наступного дня, 20 червня, з Бережан у Ключборк виїздила група дітей із садку „Золотий ключик” з вихователями та батьками. А 24 червня до Ключборка на святкування Дня міста (з 25 по 27 червня) поїхали представники міської ради та приватні підприємці. Тож місяць червень для Ключборка був наполовину бережанським.
і Володимир ЯКИМІВ, голова БМГО „Рідне місто”
Діти діляться враженнями:
- Архітектура супер, дружні люди, відкриті і культурні...Перш за все після поїздки у нас почали з’являтись цікаві думки щодо очищення території Бережанщини (Оля)
- Подорож мені дуже сподобалася, було дуже гарно.. також було приємно, як нас зустріли... я багато дізналася цікавого про систему очищення води... ця поїздка мені запам’ятається на все життя, шкода що так мало часу вона тривала, хотілося залишитися надовше, але думаю що ще буде нагода щоб поїхати.... і це закарбується знаком плюс у моєму житті (Тетяна)
- Їхня екологія мене вразила! (Настя)
- Цікава поїздка сама по собі і ті події, що там відбувались... скучно ніколи не було... ми всі трошки подружились...познайомились з новими людьми і „пізнали цивілізацію”. ХОЧЕМО ЩЕ! (Оля)
