Душею, двигуном і навіть кермом згаданого комплексного краєзнавчого видання був відомий (і дружній) багатьом бережанцям краєзнавець, справжній підгаєччанин за своєю ментальнвстю та притягальністю до «малої Батьківщини», Степан Колодницький. П’ять років він їздив, зустрічався, доводив, добивався, писав, обґрунтовував, збирав однодумців й помічників. І перша ластівка пішла в життя.

На зустрічі-презентації (до речі, професійно та творчо організованій у співпраці з працівниками місцевого будинку народної творчості) були присутні справді особистості. Серед гостей виділялися представники наукових кіл Львова, Тернополя, Івано-Франківська, Луцька – автори статей у презентованому краєзнавчому збірнику. Це доктор архітектури Микола Бевз, доктор філологічних наук Дмитро Бучко, кандидати архітектури Роман Могитич, Василь Слободян, Оксана Бойко, Олег Рибчинський, кандидат історичних наук (і наш земляк) Володимир Пришляк, кандидат географічних наук Павло Штойко, кандидат мистецтвознавства Лідія Хом’як.  Був присутній і дизайнер книги – нині львів’янин Андрій Кісь – людина, яка своїми життєвими стежками пов’язана як з Підгаєччиною, так і з Бережанщиною.

Авторський колектив збірника приємно дивував та, навіть, вражав своєю, професійною різноманітністю, що одночасно сприяло усеохоплюваності та змістовній універсальності видання. Тут і географи, й філологи, історики, мистецтвознавці, архітектори, спеціалісти з питань історичної урбаністики, місцеві краєзнавці, журналісти. Адже, окрім вищеназваних гостей, авторами статей у збірнику були відомі в сучасному українському інтелектуальному середовищі особистості: київські історики В. Кравченко та І. Гирич, знаний журналіст Вахтанг Кіпіані, багато львівських і тернопільських дослідників. 

Своїми дитячими спогадами про підгаєцьке життя поділилися уродженці краю (пізніше відомі історики) Тарас Гунчак й Іво Векшлєр. Загалом тридцять п’ять авторів сконцентрувалося навколо тридцять шостого (чи, безумовно, першого за організаційним й краєзнавчо-дослідницьким змістом) – Степана Колодницького. Чи не є це підтвердженням високого рівня визнання п. Степана як домінуючого в регіоні краєзнавця-дослідника, ініціатора й організатора різноманітних форм популяризації Підгаєцького краю? Думаю, подібну думку важко заперечити. Презентоване краєзнавче видання й концентрація наукових сил навколо нього цьому підтвердження.

 

Приємно, що на презентацію було запрошено й гостей з Бережан, які давно й продуктивно співпрацюють із С. Колодницьким на ниві історичного краєзнавства. Бережанська «делегація» була якщо не представницькою, то все ж чисельною та професійною. Адже присутніми на презентації були (окрім автора цієї замітки та автора однієї статті в презентованому збірнику) директор Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережани Василь Зорик, директор Бережанського краєзнавчого музею Надія Голод, директор Бережанського музею книги Лілія Зінчук, краєзнавець, автор монографії про товариство «Рідна школа» на Бережанщині Олександр Коковін. 

Було цікаво й приємно на презентації; було не менш цікаво, приємно й весело на «постпрезентаційному» зібранні. А Підгаєцький край отримав професійний краєзнавчий збірник; збірник, який здатний бути еталоном подібних регіональних видань. Його ж двигунові – п. С. Колодницькому – хочеться побажати лише збереження великих життєвих і творчих сил, а також здорових дослідницьких інстинктів, щоб якісно продовжувати пошукову й видавничу роботу. Адже збірник став як показником результатів дослідження краю, так і визначив перспективні напрямки подальшого науково-краєзнавчого осмислення.