На ниві духовної культури вагомий внесок зробив Т.Г.Шевченко, особливо у розвиток національної та соціальної свідомості українського народу. І.Франко, продовжив його традиції та інших своїх попередників і вніс яскраву сторінку в національно-культурне й духовне відродження українського народу. І.Франко стає одним із перших провісників політичного руху в Західній Україні, разом із своїми однодумцями зароджує новий радикальний напрям, національно-політичний рух спрямовує до української національної ідеї.

Іван Якович Франко (1856-1916) – український письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, відомий громадсько-політичний діяч. Саме Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви «українці» замість «русини». Доля І.Франка тісно пов’язана з Бережанами. 16.11.1879 р. згідно розпорядження ц.к. генерального командування у Львові № 7356 звільнено з частин кадрової армії з піхотного полку графа Гондрекура № 55 в Бережанах. Іван Франко по стану здоров’я був хворобливою людиною і не міг перебувати на службі, але рахувався військовослужбовцем у запасі, тобто в разі війни був би призваним до лав армії і в зв’язку з тим, місцем його служби була військова частина в м. Бережани. І.Я.Франко є частим гостем родин Лепких і Чайковських, що проживали в Бережанах і були провідними громадсько-політичними діячами повіту. Немало політичних ідей сіє І.Франко в Бережанах під час своєї тут служби в армії, хоч фактично військових тренувань не проходив, але для «відмітки» приходилось приїздити. Тому його діяльність знайшла своє разюче відображення в плеканні національно-патріотичних ідей Бережанщини.

І.Франко, як і М.Шашкевич, збирав і глибоко вивчав народну творчість. Його праці з історії і теорії літератури внесли велику лепту до розвитку українського літературознавства кінця XIX – початку XX ст. Вершиною поетичної творчості І.Франка стала поема «Мойсей» (1905 p.), ідея якої зародилась на Бережанщині в с.Жуків, коли І.Франко разом з А.Чайковським гостював у батька Б.Лепкого – о. Сильвестра Лепкого (літературний псевдонім – Марко Мурава). В розмові про «Мойсея» К.Устияновича, Франко зауважив, що його такий образ Мойсея не вдовільняє, «побачите, якого я колись напишу». Саме тоді в Жукові й зародилась ідея написання пронизливого духом Мойсея. Висока ідейна та мистецька вартість дають змогу занести поему до низки найвизначніших творів українського письменства. Головна тема поеми – смерть Мойсея-пророка, якого власний народ не сприйняв і відкинув. Поема має алегоричний характер. Вона оспівує український народ, висловлює віру в його краще майбутнє. Національно-визвольну ідею Мойсея підхоплює молодь, що бореться за народні ідеали. Тогочасна демократична інтелігенція в Україні виявилася гідною бути провідником прогресивних сил нації. Таке національно-культурне відродження в Україні заклало підвалини для відновлення української державності.