По-різному відзначили День Соборності України бережанці. Група учасників районного туристського клубу «Ходак» здійснила мандрівку на Лисоню – гору слави січового стрілецтва, адже саме ратні здобутки УСС започаткували стрілецьку легенду про соборну Україну. 

Подолавши по чистому снігу маршрут, піднялись до пам’ятника на Лисоні. Запалили свічки, підняли державний прапор та зробили чимало дзвінків друзям з усієї України, вітаючи їх зі святом саме з Лисоні. 

Ми вирішили, що такі походи на Лисоню в День Соборності мають стати традиційними. Цього року нас було шестеро. Наступного буде значно більше, бо кожен з нас зобов’язався залучити до мандрівки не менше 5-ти однодумців. Наймолодшою учасницею заходу була Таня Комарницька - п’ятикласниця із ЗОШ №1. 

Мені невідомо, чи був на Лисоні взимку бережанець, поет з Маріуполя Геннадій Мороз, але чомусь пригадались саме слова його вірша:

На Лисоні зима. Снігопадів притишена варта.

І стежина болить, мов душі захолола струна.

На святій цій Горі не возися, мій сину, на нартах, - 

То не білі сніги, то твоєї землі сивина.

На Лисоні зима. На високім плечі України

Білі хустки прощань, як пекучі останні листи.

На святій цій Горі ой не рви, моя доню, калини,

Що крізь білі сніги проступила, мов кров крізь бинти.

На Лисоні зима. То Синочкам співа колискову

України любов. То не чуть ні мелодій, ні слів.

До Святої Гори все летять і летять на розмову

Білі птиці розлук, сиві ангели маминих снів.