29 липня 2010 року минуло 145 років з дня народження одного з провідних церковних діячів - Митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького. Напередодні даної річниці парламентська більшість відмовилася вшанувати пам’ять Владики і цим ще раз довела, що ця людина - могутня постать не лише минулого, а й сучасності. Адже через свою принциповість, стратегічне бачення, незважаючи на призму часу, є дуже незручною нинішній політичній еліті, яка без коливань розмінює стратегічні інтереси держави на власну вигоду.
Чим мені, політику нового покоління, особисто близька ця постать?
Перш за все, харизма. Мужність Андрея Шептицького - суворий докір всім, хто сьогодні готовий зрадити свої погляди, хто принишк після першого ж окрику чи то зі Сходу, чи то із Заходу, хто заради влади готовий піти на все.
По-друге, Митрополит - це політична цілісність і масштабність мислення. Владика глибоко аналізував міжнародний контекст і безжально констатував, що Україна може розраховувати тільки на свої сили. Не комусь іншому, зауважте, а саме йому, церковному діячеві, належать слова про те, що «немає такої ціни, котрої не можна було б сплатити за створення українського війська». Підтверджуючи тим самим постулат про те, що якщо народ не хоче годувати чужу армію, він повинен годувати свою.
По-третє, Андрей Шептицький – це надзвичайно чітке і по-справжньому далекоглядне бачення того, якою має бути держава Україна, як її треба будувати і які підводні камені траплятимуться на цьому шляху. Майже 70 років тому, у 1941 році – не 1991-му, відзначте, і не 2010-му, - митрополит пише про необхідність творення проекту Держави. Він не сумнівається, що Боже Провидіння дасть українському народові виконати його природне право – «вибрати собі й установити форму управи своєї Рідної Хати», але закликає до мудрості, моральності й інтелектуальної глибини у справі реалізації цього права. Держава у розумінні Митрополита – це не випадкове сполучення різнорідних елементів, а задум, який втілюється у життя свідомою волею, знаннями і усвідомленням того, що саме треба робити для її творення. Не випадково Андрей Шептицький обирає моделлю держави Хату, яку можна будувати лише за попереднім добре продуманим проектом і «озброєними достатніми знаннями».
Пастирський лист «Як будувати Рідну Хату» – послання, звернене не в минуле, а до нас. І відповідь залежить від кожного.
