Про Чехію чув, напевно, кожен. Як-не-як, а країна недалека, європейська, та й не одному жителю Бережан довелося побувати там у пошуках кращої долі. В певний період життя вона була або ж є для багатьох бережанців другим домом. Тому сьогодні ми разом поділимось з вами, шановні читачі, враженнями про цю країну.
Спершу розповім я. Дозволю собі висловитись більш обширно, адже маю невеличку перевагу над іншими. Так от, Чехію я відвідую регулярно ось уже 9-ий рік. В основному їжджу туди на відпочинок, хоча й пробувала там трішки працювати. Скажу одне: жодного разу не розчаровувалася в цій країні. Вважаю, що вона по праву носить звання «європейської»: рівень життя, культури, обслуговування, помірні ціни та відповідні зарплати це лишень підтверджують. Як і кожна країна Євросоюзу, Чехія як держава робить усе для того, щоб її громадяни почували себе захищеними.
А тепер розповім про те, чим може привабити ця країна іноземця, і зокрема українця. Мова піде не про роботу. Вже кілька років потік заробітчан з України дуже знизився – цьому посприяли зниження їх заробітної платні та зміна відповідних візових законів. Поговоримо про туристичні принади даної держави. Отже, на мою думку, кожен, хто приїжджає у Чехію, повинен:
1 - відвідати її столицю – Прагу. Це одна із найкрасивіших європейських столиць, повна казок, легенд та чарівності. Вона прекрасна в будь-яку пору року, в неї просто неможливо не закохатись. Старе місто, розкішний собор Св. Вітта, темні води Влтави, тихі празькі вулички і постійно шумний Карлів міст – все це варто побачити своїми очима. «Місто ста шпилів», «Корона світу», «Кам’яна мрія» – все це говорилося в різні часи про Прагу. Впродовж майже всієї своєї багатовікової історії місто було резиденцією чеських королів, принців, президентів. Центральна частина Праги як історичний центр занесена до переліку культурної та природної спадщини ЮНЕСКО. Тому поїздка до Праги – це не лише відмінний відпочинок, але також і корисна з точки зору поповнення багажу знань подорож!
2 - познайомитись з чеською національною кухнею. Найперше, з чим асоціюється чеська кухня – це багато, ні, швидше дуже багато найрізноманітнішої печені: качка, сланіна (солонина), врабець (свинна шия), копчене м’ясо, свічкова на сметані (теляча вирізка, шпигована салом), кров’янка, м’ясний тартар (сира мелена телятина з грінками, часником та цибулею) та безліч інших. Здається, фантазія чехів щодо приготування м’яса просто невичерпна, причому готують вони його завжди обов’язково із соусом: огірковим, томатним, із хрону... М’ясо без соусу для чеха – все одно, що, ну хоча б, сало без хліба для українця.
Вибір гарнірів зазвичай обмежується картоплею, капустою та кнедликами. Про останні – мова особлива. Без кнедликів чеської кухні просто не існує. Ці невеличкі кульки – універсальний наїдок, який їдять до всього, але ніколи самі по собі. Зате й вибір кнедликів доволі багатий: картопляні, хлібні, шпиговані копченостями, сирні, солодкі з фруктами та інші. А найколоритнішими закусками у Чехії до пива є мариновані ковбаски, які називають “утопленцями”, та “тлачінка” - свинні нутрощі (печінка, серце тощо). Вживають обидві ці страви тільки з пивом та великою кількістю оцту. Особливе місце серед закусок займає й смажений гермелін (сир) з білою цвіллю.
Стандартний набір їжі – м’ясна страва – коштує приблизно 40-50 гривень. Обов’язково спробуйте свинне коліно – це надзвичайно смачно. Коштує воно 120-130 гривень, але вам принесуть кілограма з півтора. Гарніри – приблизно 8 гривень, супи 10-15.
3 - спробувати справжнього чеського пива. Тільки не кажіть, що ви його вже пробували. «Старопрамен» та «Козел», що продаються на українському ринку, і поряд не стояли із аналогами чеських виробників. Пиво в Чехії просто надзвичайне на смак! Крім вищезгаданих, пропоную спробувати Пілснер Уркуелл, Будейовіцкий Будвар, з легких пив, так званих «десіток» – Гамбрінус та Крушовіце. Ціна коливається від 8 до 18 гривень в барах, в туристичних місцях ціни, звісно, дорожчі. До речі, Чехія посідає перше місце у світі зі споживання пива на рік на 1 людину! Для порівняння: Чехія – 157 л, Ірландія – 131, Німеччина – 116, Україна – 65 л пива на рік.
4 - потрапити на екскурсію на один із пивзаводів та взяти участь у дегустації пива.
Я б порекомендувала екскурсію на Королівський пивзавод “Крушовіце” з дегустацією декількох сортів пива в необмеженій кількості. Ціна недешева – 350 гривень за дорослого і 200 гривень за дитину. Але побачене (та спробуване) того варте.
5 - побувати хоча б в одному із старовинних середньовічних замків. Серед них – відомі замки Карлштейн, Конопіште, Штернберг, Кршивоклат. Практично кожен замок містить колекції мисливських трофеїв і унікальної зброї, а також порцеляни, скла, меблів, гобеленів та картин середньовіччя.
6 - з’їздити у найбільш відвідувані туристичні міста. А саме: Карлові Вари – курортне і дуже красиве містечко. В ньому є 13 лікувальних джерел, хоча самі чехи жартують, що 15, бо 14-те – це пиво, а 15 - знаменитий лікер Бехеровка. Окрім так необхідного багатьом людям лікування, у Карлових Варах можна чудово урізноманітнити своє дозвілля. Якщо навіть просто гуляти по місту та його околицях – задоволення буде не меншим, ніж від відвідин знаменитих пам’яток. Також можна потрапити до Міжнародного кіно- або музичного фестивалю, побувати на турнірі з тенісу або гольфу.
Кутна гора – це місто срібних рудокопів в середні віки змагалось з Прагою за статус столиці. Тут знаходиться королівський Монетний двір, де були викарбувані перші празькі срібні гроші, величний собор св. Варвари. А в недалекому Седлеце – цвинтарна каплиця, своєрідність якої полягає в тому, що весь інтер’єр, включаючи вівтар і люстри, були виготовлені більш ніж з 30-ти тисяч людських черепів і кісток.
Чеський Крумлов – казкової краси місто, що недарма цілком знаходиться під охороною ЮНЕСКО. Він є другим найбільшим історичним комплексом, що повністю зберігся в Чехії після Праги.
7 - привезти на згадку сувеніри. Найпопулярнішими сувенірами є те ж чеське пиво (пляшка пива обійдеться вам від 6 до 12 гривень) та усі предмети з «пивною» символікою – кружки, бокали та інше, Бехеровка, що колись використовувалась як ліки, а тепер стала знаменитим чеським лікером (приблизно 120 грн. за півлітра). Не забудьте також про карловарські вафлі, богемський кришталь та чеське скло. Якщо плануєте купляти прикраси – це має бути не що інше, як вироби із чеським гранатом, – такого дорогоцінного каміння ви точно більше ніде не побачите.
Ірина Новотна, колишня бережанка, постійно проживає в Чехії з 1998 року:
– Я в Чехії, бо тут кращий рівень життя, навчання, лікування. Тут немає славнозвісної української «системи могоричів» і без грошей можна досягти задуманого. Я добре знаю, про що говорю, я здобувала тут вищу медичну освіту, влаштовувалась на роботу – усе залежить виключно від твоїх розумових або ж фізичних здібностей. Та незважаючи на те, що я розчарувалась в Україні як в державі, з радістю повертаюся у рідні Бережани, щоб відпочити та побачитись зі своїми близькими.
Світлана Павленко, колишня бережанка, переїхала на постійне проживання 2 роки тому:
– Тут мій чоловік, робота. Я їхала сюди, бо знала, що в Чехії ми можемо досягнути кращого рівня життя. На відміну від України, тут за роботу платять достатньо і можна насолоджуватись повноцінним життям. Зараз у нас в планах забрати сюди сина, який поки що залишився з нашими батьками в Бережанах.
Таня Люта, бережанка, працювала та проживала в Чехії 7 років:
– В порівнянні з Україною, Чехія для мене – рай. Тут постійна фінансова нестабільність, проблеми, немає роботи. А в Чехії відчуваєш себе захищеним, відчуваєш, що держава піклується про тебе. Працюючи на роботі, ти ніколи не будеш відчувати себе «другим сортом», як це буває в інших країнах. Люди там більш добрі та доброзичливі, завжди усміхнені та готові допомогти. Роботодавці відносяться до тебе так як і до чеських співробітників, доплачують за переробку, дають преміальні. Я працювала у сфері обслуговування. Що дуже вразило – це те, що «шеф» чи «шефиня» ніколи не погордяться сісти з тобою за одним столом, допомогти з приготуванням страв, а то й вимити туалет, якщо в цьому є потреба. Для чехів, якщо ти шеф – це не означає, що ти вищий за інших. (Не буду розповідати про те, як ведуть себе «наші начальники», їм би брати з чехів приклад). На жаль, сьогодні не просто виробити легальні документи, інакше я б хоч зараз туди знову.
Крістіна ШУШВАЛ
