Напередодні нового року в стінах краєзнавчого музею зібралось багато людей вшанувати пам’ять Івана Гавдиди.
«Нас ніколи не покидало усвідомлення ще однієї місії, яку потрібно сповнити для нього.Це місія – книга про Івана». Саме таку місію втілили в життя друзі нашого видатного земляка.
Презентацію книги «Іван Гавдида – творець нової епопеї» розпочав його односелець та близький товариш - Володимир Петровський. Він вважає Гавдиду незаперечним авторитетом, і пишається часом їхньої співпраці.
Про написання книги детально і дуже цікаво розповів один з її упорядників – Олег Вітвіціький. Він висловив щиру подяку усім, хто долучився до появи літопису. Також він запросив до слова всіх присутніх друзів Івана, які допомагали збирати матеріали, писали спогади та здійснювали фінансове сприяння.
Окрему подяку він висловив Валентину Наливайченку, Миколі Матвіївському, Генадію Іванущенку, Стефану Романіву, Юрію та Тетяні Жуковським, Ларисі Йолкиній, Андрію Левусу, Володимиру Морозу, Ярославу Іляшеві, Тарасові Рондзістому, Олесю Городецькому, Євгену Рою та Сергію Кузану, які перші відгукнулись на заклик підтримання видання.
До збірки увійшли статті, виступи, інтерв’ю громадського діяча, заступника голови Організації Українських Націоналістів (бандерівців) Івана Гавдиди «Лісового» та спогади близьких соратників про цю непересічну особистість.
Серед присутніх були також учасники фольклорного театру «Взори» Будинку творчості школярів. Саме керівник їхнього гуртка Олена Різник і перейняла подальшу естафету проведення військово-вишкільного табору «Лисоня». Вона розповіла про сучасне ставлення дітей до патріотичного таборування, показала світлини останніх таборів.
Діти не просто були присутні в залі – вони обдумували все сказане про громадського діяча, дивувались його відданості та непохитності принципів у той нелегкий час для України.
Своїм дзвінким співом потішила і Людмила Каделяк – артистка зразкової студії «Крок» (кер. Роман та Роксолана Видиші).
Присутніх переповнювало відчуття втрати – проте не плакав ніхто. Смерть Івана була спонтанною та несправедливою… Але вчинки його життя виливались у спогадах гордістю, величчю, силою духу, бажанням продовжувати його вкрай цінну справу.
Побратими Гавдиди, зокрема Організація Українських Націоналістів та Центр національного відродження ім. Степана Бандери, пообіцяли видати наступне видання даної книги – і сердечно просять усіх, в кого збереглись світлини, листи, чи інші спогади про Івана Гавдиду – передати їх Володимиру Петровському. Адже це пам’ять, яка стала історією нашого краю, його боротьбою за незалежність.
Книга вже є в усіх бібліотеках району. Читайте. Аналізуйте власне сьогодення. Час є для нас невпинним. З гордістю визнаю – Іван Гавдида жив для України. А для кого і для чого сьогодні живемо ми?
Алла Соколовська
