Для справжнього мисливця та рибалки боротьба з браконьєрством – святий обов’язок, оскільки це лихо зводить нанівець усі наші намагання зробити дикий світ багатшим.

З метою недопущення поширення браконьєрства оперативними групами рибалок на чолі з головою УТМР Бережанського району у Тернопільській області Фурдигою Андрієм проводяться рейди в орнітологічному заказнику місцевого значення гідроорнітологічного профілю „Кашталівка” площею 60 га, що оголошений об’єктом природно-заповідного фонду України рішенням Тернопільської обласної ради від 18.03.1994 року. Так під час проведення рейдової перевірки у Бережанському районі в орнітологічному заказнику „Кашталівка” затримано 4-х порушників правил рибальства (див.фото), які забороненими знаряддями лову (острогами) з допомогою потужних ліхтарів кололи рибу. На правопорушників накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу загальною сумою 680 грн. з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення. Крім нанесення величезної шкоди природі, такий стан речей не дозволяє чесним рибалкам-вудкарям здійснювати свій законний та улюблений процес.

Рибалки Бережанського району в період 2006-2009 роки намагались відвоювати міський став, намагання були чесними та прекрасними, та й не зупинились вони, а тільки взяли тайм-аут для рекогносцировки, перегрупування й зміцнення сил, позицій. Найперші наші прагнення були спрямовані, зрозуміло, на взяття ставу в громадське користування та опіку УТМ Бережанського району. Де там? Все зайнято! І перерозподіл поділеного ніхто не збирався робити. Як ми вже не билися лобами об різноманітні двері – нічого не виходило, навіть говорилось: «краще об «етейбл» ніж»…Райдержадмістрація, райрада, міська рада – стали звичними для нас, як щось повсякденне. Бесіди з місцевими рибалками, депутатами міських районних рад, їх дипкорпусами…- ось неповний перелік наших дій. Тільки всюди ми зустрічали і зустрічаємо байдужість, небажання й відмовки-відписки. Все вірно: краще водойму віддати одному товстосуму-орендаторові ніж УТМ-ерівським рибалкам «голоштанцям», які й існують на членські внески та доброчинні пожертви («подаянія»), хоч їх і є більше 400. Все це так, та й без нашої громади в районі творились діла й творяться в наш час. Наприклад, до 2004 року в місті було прекрасне озеро, на яке, до речі, прилітали дикі лебеді, і яке раптово перестало бути міським з відомих причин – взяття в оренду, де зараз (вже років 6) ніхто з мешканців міста не може відпочивати. Що це? По всій Україні створюють, відкривають все нові й нові заповідні території, місця активного відпочинку, а в нашому районі їх закривають, віддають в оренду. Нонсенс! Та чого там? Напевно в недалекому майбутньому в оренду будуть здаватися й ріки, а трішки далі в часі – і повітря. А що? В державі кожна трісочка, молекула має бути на рахунку! А люди?..А що вони? Вони ж стадо, до того ще й ледаче, то хай самі, кожен за себе осібно думають!

Ми, рибалки, та й врешті свідомі громадяни м. Бережани, не можемо самі за себе постояти! Хіба це так важко? Ми можемо навіть вказати шлях, як це зробити! Це дуже просто, тільки необхідно дуже захотіти, а ще - вгамувати свій гонор, страсті. Отже, цей шлях пройшли багато країн. І все таки, що ж це за шлях? Це шлях наслідування, моделювання й копіювання, в нашому випадку – законодавчих норм цивілізованого існування держави. Тяжко це зробити? Ні, не дуже! Тоді чому ж?..А тому, що це не вигідно новоявленим сучасним панам з влади, бізнесу, які якраз не дають добре жити не тільки рибалкам, а й всім чесним роботящим українцям, і які «доять» країну до останньої краплини. І ще такі є запитання: чому простий рибалка має боятися когось, адже він робить все законно, навіть за діючими законами? А чому більшість людей бояться контролюючі та наглядові наші органи, їх представників? Тільки не потрібно говорити, що у нас так вже склалося, що тут вдієш, розводячи руками. А чому так не склалося в усіх Європейстких країнах, США, Канаді, Японії і т.д.? Чому в інших країнах стражі порядку є помічниками й захисниками людей, а не як у нас? 

На ці запитання таки є відповіді, вони лежать на поверхні, та їх не оголошують вголос через боязкість. Відповіді такі: всі без винятку контролюючі органи влади нашого міста скомпрометували себе в минулому і роблять це в сьогоденні. Всім відомі й причини того процесу – це всюдисуща корумпованість від низу до самої гори. Запитання…Запитання…Самі запитання…Пора прийшла і відповіді давати на них! І не потрібно хаяти нашу любиму країну, вона в нас найкраща в світі! Це сучасні можновладці знизили її рейтинг нижче нижчого! Станом на сьогоднішній день вищезгадиним „орендарем” у зв’язку із реконструкцією русла ріки Золота Липа рівень води впав до мінімального рівня у зв’язку з чим наповнити міський став не можливо з русла ріки. Із корисливих мотивів „орендар” хоче брати воду із любительського ставу №2 шляхом повного відкриття шлюзів, не питаючи згоди у рибалок, які власним коштом зариблюють та намагаються тримати належний рівень води. У зв’язку з такими діяннями може не тільки вся риба перейти до „господаря-орендаря”, але й загинути вся рослинна флора, а саме лілія, котра занесена до Червоної книги України, з настанням зимового періоду може статися задуха риби у озері. Не довічно ж «черпати» Природу, потрібно і віддавати їй щось! 

Все ж повернімося до дільності браконьєрів в нашому районі.Та ще раз нагадаємо: рейди по боротьбі з браконьєрством на території Бережанського району будуть проводитись і надалі. Рибалки та УТМР Бережанського району Тернопільської області запрошують взяти участь журналістів, свідомих мешканців міста та району у рейдах по боротьбі з браконьєрством. Звертаємо вашу увагу на те, що рейди відбуваються за будь-якої погоди. А також хочемо попередити: «На те й щука в річці, щоб карась не дрімав»! 

З повагою,