Кожна людина старається після себе залишити слід в історії. Хтось більший, хтось менший. Коли сорокалітній Микола Синявський прибув до Бережан, яке було запустілим селищем, після татарських навал, він взявся до роботи, і через декілька десятків років Бережани стали містом з магдебурзьким правом, замком, ринковою площею, оборонними спорудами; Потоцькі залишили красивий палац і парк в Раю; брати Лепкі, Шашкевич, Чайковський залишили духовний слід; Сидоренко розпочав грандіозну будову: «білий дім», школа №3, лікарня, мікрорайон Східний. А який слід після себе залишать можновладці, які останні 25 років керували містом? Знищено більше 50 виробничих підприємств, повністю втрачена інфраструктура та дороги міста, обдерта ратуша і… куча кіосків кругом: на тротуарах, скверах, дитячих майданчиках.

Коли ми перший раз зустрілись з В’ячеславом Верехом і запитали його, що він планує зробити на посаді голови міста, він здивовано відповів: я нічого не планую і не обіцяю, я просто хочу щоб ми всі після виборів закотили рукави і почали працювати і робити місто кращим.

Однією з основних бід нашого міста це незмінні чиновники. Ми регулярно переобираємо керівників міста, забуваючи що з ними ми рідко будемо зустрічатись, в основному перед черговими виборами. А ввесь час ми матимемо справу з простими «клєрками», які при буд-якій владі не змінюються, як і не змінюються їх методи роботи. Якщо чесно, я особисто стомився від знущань, некомпетентності, зневаги, яка часто переходить у презирливість відносно нас, простих громадян.

Міська влада має бути сервісним центром, який діє згідно міжнародних стандартів, і куди громадяни мають звернутись по допомогу чи вирішення своїх питань, а не займатись ходженням по кабінетах та оббиванням порогів. Від нового мера я в першу чергу чекаю організації роботи. Потрібно відкинути совковість і не чекати коли у владних кабінетах вирішать, яку вулицю заасфальтувати і біля будинку якого чиновника проклати тротуари. Потрібно проявляти ініціативу, підключати владу і щось робити.

Нам довго і часто розказують про відсутність коштів, про те що кошти є, але вони підуть по іншій статті, чи в інше місце, про те, що «не все так просто». Але варто поїхати в Рогатин, Бурштин, Калуш, Долину, чи навіть в ті самі Підгайці, і ми потрапляєм в інший світ: заасфальтовані дороги, центр міста сіяє оновленими будиночками, парки, сквери, клумби, іде будівництво нових будинків і квартир, на дитячих садках стоять сонячні батареї і міська влада у всіх школах бюджетними коштами міняє вікна і ремонтує класи, не чекаючи що це зроблять батьки. У них чомусь гроші є…

Однією з наших кричущих проблем є відсутність будь якої інфраструктури і місць розваг для молоді. Якщо ще для маленьких діток з батьками волонтери, підприємці і частково влада робить якісь дитячі майданчики, то для молоді в місті зовсім нічого нема, окрім барів звичайно.

Мені довелось побувати в Калуші. За дві останні каденції мера Насалика в той час як наша влада стогнала що «нема грошей» в Калуші побудували: льодовий палац, рампи для скейтів і роллерів, практично в кожній школі свої басейни, а про велосипедні доріжки, чортові колеса і катамарани в парку в центрі міста вже мовчу. Ми вже не раз звертався до влади що замість звинувачувати у всіх гріха молодь, може краще направити їх енергію в потрібне русло і дати їм можливість нормально розвиватись, відчути що вони потрібні місту, дати себе реалізувати, і можливо тоді і клумби будуть на місці і поламаних лавочок стане менше. Нас ніхто не хотів чути.

Тому і пропоную сьогодні всім молодим, перспективним, небайдужим громадянам об’єднатись навколо В’ячеслава і почати міняти наше місто. Принаймні, він вселяє надію що щось зміниться.

Місто фактично розгромлене: обдерте, депресивне і опустівше. І мабуть таки настав час схаменутись і зупинити це. Думаю сьогодні в нас є шанс почати все практично з нуля і потурбуватись про наших дітей, молодь, прийдешні покоління. Бережани мають величезний, як людський, так і природний та туристичний потенціал. Не втратьмо свій шанс.

Андрій Якимів