«Зорі падали в роси,
Мить затримались в косах,
Закотились на вії,
Розбудили надії»
– ці рядки із вірша жінки, що любить світ з голосами його давнини і нетлінністю пам’яті, з ліричними і патріотичними почуттями, мелодіями осені і весни, з хрестиками на вишитій сорочці і солоними слізьми безхатченків. Що болить і зачіпає серце Марії Звіришин, можна відчитати у шести збірках віршів, які вона презентувала бережанцям 10 липня у виставковому залі ДІАЗу.
Життєві дороги Марії Звіришин вже багато років прив’язані до Стрия, де навчає студентів відділу електрифікації коледжу Львівського національного аграрного університету спеціальних дисциплін, та щороку повертає на рогачинські стежки свого дитинства. Там і спогаду зачерпне, і душу відігріє, і вітру підставить розкішне, ніби і не переткане сріблом волосся, здивує односельчан віршами, а ще неординарністю вбрання – її костюми доповнюють підібрані в тон екстравагантні широкополі капелюхи.
У такому іміджі вона постала і на зустрічі з поетами та шанувальниками поетичного слова Бережан. Зрозуміло, що такому образу дуже відповідали романтичні строфи, але авторка зачіпала суспільну тематику, зокрема голодомору, сучасної української еміграції, піднімала тему духовності та звернення до Бога: з вдячністю за подароване життя, із закликом всі справи вершити з Господнім благословенням, з молитвою, «яку дає Господь нам на підмогу». Вона, як подає біографічна довідка, належить до Спілки християнських письменників України.
Короткий огляд поетичних збірок зробив зав.науково-дослідного відділу ДІАЗ Володимир Парацій.
Віднедавна філософські роздуми над реаліями життя, життєвими цінностями, гармонією духу, душі, фізичного тіла і розуму пані Марія пробує оформити в прозі та подати в новій збірці, яку редагує журналістка Тетяна Будар.
Надати мелодійності своїй зустрічі з бережанцями авторка запросила з пісенною програмою вокально-інструментальний гурт «Сяйво» у складі О.Коковіна, Л.Слободної, В. Петріва.
Високої поетичної ноти додали й місцеві поети, які не тільки привітали пані Марію, склали компліменти її вбранню, а й читали свої твори: Василь Савчук – «Отчу вишню» і «Полотно», Марія Каня – «Хато, моя хато», Стефанія Білик – «Нездійснена зустріч» та «Відкупались сади в білій повені пишного цвіту».
Сподіваємося, що дійство, яке відбувалася у виставковому залі ДІАЗу на тлі виставки вишиванок Анни Музички і в’язаних полотен Марії Футерко, додасть снаги нашій гості творити і любити.
Надія Волинець,
учений секретар ДІАЗ
