18 квітня, у Міжнародний день пам'ятників та історичних місць, в Бережанах відбулося засідання «круглого столу» на тему: «Збереження пам’яток історії та архітектури на Бережанщині: проблеми і перспективи». Захід організували Товариство «Меморіал» ім. В.Стуса і Музей Книги (в приміщенні якого проводилось засідання).
На початку засідання голова БМГО «Рідне місто» Володимир Якимів нагадав присутнім, що минулорічний Історичний «Фестиваль Бережанського замку» увійшов у сотню кращих подій туріндустрії України, про що видано відповідний сертифікат. Він вручив подячні копії Сертифікату співорганізаторам Фестивалю: Кластеру сільського туризму «Мальовнича Бережанщина» (заст. голови О.Постолан) і Державному історико-архітектурному Заповіднику (ДІАЗ) у м. Бережани (директор В.Зорик), а також партнерам Фестивалю: Бережанській міській раді (міський голова В.Музичка) та її комунальним службам, райдержадміністрації (нач. Відділу культури і туризму М.Драбик), Краєзнавчому музею (директор Н.Голод), Музею книги (директор Л.Зінчук), Музею Богдана Лепкого (в.о. директора О.Захарків), Будинку творчості школярів (директор З.Токарська), зразковій вокальній студії «Крок» (кер. Р.Видиш), і поетично-фольклорному театру «Взори» (кер. О.Різник).
Директор Музею Книги Лілія Зінчук наголосила на основному питанню засідання – збереження міської Ратуші як «лиця міста». На сьогодні розпорядником більшості історико-архітектурних пам'яток у Бережанах є ДІАЗ спільно із обласним відділом Фонду держмайна. Відповідно їм Музей книги платить щороку орендної плати 12 тис. грн. і страховки 900 грн., а що три роки – за експертну оцінку 2-3 тис. грн. Краєзнавчий музей щороку сплачує відповідно 28 тисяч і 900 грн., і раз на 3 роки – 4 тис. грн. Трохи менше сплачує обласний комунальний музей Богдана Лепкого. Міська рада на сьогодні судиться із Фондом держмайна по питанні орендної плати. В той же час оренда приміщення, де чергують працівники міліції (колишнє ДНД), для РВ УМВС вартує лише 1 (одну!) грн. в рік. А ще дивнішим є такий стан справ – цього року і музеї (Відділe культури і туризму РДА), і ДІАЗ підпорядковуються одному і тому ж Міністерству – Культури! Тим паче, що давніше керівники музеїв писали Заповіднику запити про взяття їхніх працівників у свій штат, на що отримували відповідь «нема місця», та з часом штат ДІАЗу чомусь збільшувався. І зараз керівники музеїв змушені підписувати Акти обстеження, у яких вказано, що приміщення «в задовільному стані» – адже в противному випадку музеї просто закриють…
Директор ДІАЗу Василь Зорик на початок свого виступу привітав усіх присутніх із Міжнародним днем пам'ятників та історичних місць і побажав здоров’я, наснаги та наполегливості у збереженні пам’яток. Він з жалем повідомив про те, що з 2009 року, відколи він став директором ДІАЗу, припинилося фінансування реставраційних робіт. І на сьогодні пам’ятки знаходяться в жалюгідному стані. А кошти від орендарів ратуші, будівлі «Рідної школи» та інших діляться так: половина йде в обласне відділення Фонду держмайна, друга половина – в ДІАЗ. Цього року отримані від оренди кошти вони планують освоїти на ремонт перекриття будинку «Рідної школи» (вул. Шевченка, 1) та частково на латання дір у покрівлі Ратуші. А щодо останньої, то вона ніколи не була власністю міської ради. Та й сама міська рада ініціювала і добилася створення ДІАЗ у Бережанах – в ті часи багато хто покладав на це великі надії. На сьогодні Заповідник – це 4 (із запланованих 18) об’єктів та ?? (із запланованих 86) гектарів землі в місті…
У 2005 році львівський інститут «УкрЗахідПроектРеставрація» розпочав «обстеження» будівлі Ратуші. На ремонт Ратуші у 2007 р. використано 150 тис. грн., у 2008 р. – 446 тис. грн., і проектно-кошторисна документація коштувала 338 тис. грн. Причому повна документація виготовлена лише на одну сторону – ту, де оббита штукатурка на 2 поверхи. Перерахований минулого року кошторис лише тієї частини Ратуші коштує 6 млн. 700 тис. грн. Кошторис ремонту усієї Ратуші – мабуть усі 30 мільйонів гривень! Щоправда, в проекті передбачено зняття даху, встановлення металевих ферм і влаштування мансардних приміщень, які потім можна було б використовувати. Але якщо на сьогодні нема грошей навіть на перекриття Ратуші, то про її повний ремонт навіть мови нема. Хіба якесь чудо б сталося…
Колись на 1-му поверсі Ратуші, де зараз вікна, всюди були двері – входи у 33 малі крамнички. В деяких були підвали, де складувалися товари. Коли в наш час робилися музеї, то ніхто не зважав на інженерні споруди, і тому було засипано, а місцями і забетоновано водостічні та каналізаційні колодязі. Тому зараз у дворику Ратуші – калюжі із каналізаційних стоків, і стоки роками течуть під фундамент...
На запитання Івана Головацького, чому оббито весь фундамент Ратуші, директор ДІАЗу повідомив, що це – «просушування мурів», проте ніхто не планував так надовго…
Як зауважив Володимир Кривко, по сказаному складається враження, що «треба шнурок на шию – бо безвихідь»? Проте чому ж досі ніхто не повісився? Чому в інших районах є лад, а у нас «як дідько якийсь переїхав»?..
На пропозицію міського голови повернути Ратушу на баланс міської ради, щоб мати можливість місцевими коштами провести її поступовий ремонт, представники ДІАЗу категорично заперечили: «Це абсолютно нічого не змінить, бо залишиться пам’ятка національного значення*. А ви маєте свій бюджет? Чому для міста нічого не зробите?..». Коли Володимир Музичка нагадав, що минулого року просив їх зробити програму на ремонт годинника, щоб виділити на нього кошти, виявилося, що ДІАЗу передали Ратушу, але не годинник! Також В.Зорик повідомив, що недавно міністр туризму Польщі звернувся в українське Міністерство Культури із пропозицією передати їм (полякам – ред.) для реставрації замкову каплицю…
За словами заступника голови райради Романа Висоцького: «біда не в тому, що ДІАЗ є, чи не в його працівниках, а в тому, що на сьогодні в Бережанах нема тих лобістів, які би на державному рівні добивалися фінансування Заповідника». Він також порекомендував «не вірити усім чуткам», ніби міська рада має гроші, бо насправді зараз у державі – скрита інфляція, тому казначейство ніяких коштів нікуди не перерахує. На зауваження представників музеїв і міської ради: «Ми платимо оренду, а нам ніхто нічого не робить за ті гроші» Р.Висоцький подав пропозицію про внесення змін в Закон України про оренду державного і комунального майна – щоб державні установи не вимагали оплати від закладів освіти, культури і місцевого самоврядування.
Оскільки ні місцеві жителі, ні туристи не знають цієї інформації, голова БМГО «Рідне місто» Володимир Якимів запропонував встановлювати інформаційні щити і таблиці не лише на нові будівництва, а й на ремонтні чи реставраційні роботи, зокрема на міську Ратушу – щоб усі знали: хто, коли і навіщо обдер штукатурку чи не в той колір пофарбував стіни. Щодо останнього, то будівля колишнього готелю на сьогодні виглядає доволі комічно – розфарбована у три різних кольори! Хто має контролювати такі речі: міська рада, ДІАЗ, відділ архітектури райдержадміністрації чи Держбудконтроль? На що начальник відділу архітектури РДА Андрій Пелипець повідомив, що «ніхто не погоджував тих питань» щодо будівлі колишнього готелю. Також В.Якимів висловив здивування, чому певні служби вимагали у ТОВ «Бережани-готель ЛТД» зберегти форму віконних рам при ремонті будівлі, а ДІАЗ, наприклад, встановив зовсім інші віконні рами на будівлі Магістрату? Або хто дозволяє влаштовувати жахливі заходи, до магазинів чи офісів у пам’ятках, що на кілька метрів виступають на тротуари?..
Відповідно найбільш практичними були пропозиції щодо створення при міській та районній радах представників органу охорони культурної спадщини, які б могли контролювати усі вищевказані спірні питання. Були й інші пропозиції: звернутися із запитами щодо виділення коштів на ремонт Ратуші у Міністерства Культури і Фінансів та ради різних рівнів, провести засідання робочих груп, сесій, «пустити шапку по кругу» на ремонт Ратуші тощо. А в.о. директора музею Богдана Лепкого Олег Захарків попросив присутніх представників ДІАЗу та міської ради до Великодніх свят зробити найнагальніше – вирішити питання із каналізаційними стоками у дворику Ратуші…
Б.І.
Від редакції.
В ході підготовки статті до друку виявилося, що згідно «Державного реєстру нерухомих пам'яток України», розміщеного на сайті Міністерства Культури України, у розділі «Пам'ятки національного значення» нема жодного (!) запису про Бережанщину, у розділі «пам'ятки місцевого значення станом на 21 січня 2013 року» - лише 8 (!) пам’яток… археології, з яких лише одна – у селі (!) Бережани…
Отож, на сьогодні Ратуша, замок, банк, мисливський палац у Раю та інші пам’ятки… виключені з «Держреєстру нерухомих пам’яток як пам’ятки національного значення». В той же час - не занесені в інші категорії. Тобто, вони офіційно не є пам’ятками національного значення, та навіть більше – вони не є пам’ятками взагалі! Адже Постановою КМУ від 3 вересня 2009 р. № 928 наші пам'ятки (і не тільки їх – навіть сам ДІАЗ) було виключено з цього переліку…
Аргументація Кабміну щодо того, чому заповідники виключили з Реєстру абсолютно зрозуміла, бо вони, виявляється, були внесені у нього як установи, а закон визначає заповідник як «комплекс (ансамбль) пам’яток» або як «природні території та об’єкти», що цілком природно... Слідом за даною Постановою мала вийти інша постанова, яка б включила унікальні об’єкти до Реєстру вже як комплекс споруд, але, певно, у зв’язку зі зміною уряду, цей документ так і не вийшов…
То може, поки Ратуша не є пам’яткою, таки можливий її ремонт?..
