Історія одного будинку

Усім відома приказка «Хто шукає, той знаходить». Бережанське подружжя Якимець шукає правди ось уже дев’ять років. А її все нема та й нема… Пропоную вашій увазі історію одного будинку.
 
Почалося все давно-предавно, ще коли наше місто лишень починало розвиватися. Не знаю хто, не знаю як побудував у центрі міста невеликий двоповерховий будинок. За часів «Польщі» у ньому знаходився банк, згодом стали проживати бережанці. Пережив він дві світові війни та безбожну владу. На його «очах» під час війни був зруйнований славнозвісний театр «Сокіл». Здавалось би, все погане позаду…та ж ні! Недарма кажуть, що біда приходить звідти, звідки її ніхто не чекає. В наші часи, часи справедливості та демократії, над будинком нависла реальна загроза руйнування. А все через захланність та байдужість тих, які б мали робити усе для збереження культурних та матеріальних цінностей міста. 
В 2003 році на першому поверсі будинку по вулиці Площа Ринок 37 власник Пільх Степанія Василівна зробила реконструкцію квартири під магазин. За словами жителів квартири №3, що знаходиться безпосередньо над магазином «Альянс», ні вони, ні сусіди, ні міська рада у 2003 році на це згоди не давали. Через Бережанський суд, що задовольнив позов підприємця, без згоди жителів, магазин все ж таки відкрився. І все можливо було б добре, якби не жахливі наслідки «реконструкції». Проводячи переобладнання квартири під магазин, власники не врахували віку будинку. Так нові вікна для « Альянсу» стали причиною тріщин по усій квартирі Якимець Володимира Дмитровича та Іванни Григорівни. Шпари настільки великого розміру, що через них можна «милуватися» пейзажем сусіднього будинку лісництва. Але й це ще не все. За словами жителів квартири протягом значного часу у магазині цілодобово працювали кондиціонери. Нехай би собі і працювали, як би не неймовірний шум від їхньої роботи, що не давав людям відпочити ні вдень, ні вночі… 
Від 2003 року жінка оббиває пороги всіх владних представництв, що могли б допомогти у вирішенні цього питання. Величезна купа документів – ось результат її багаторічних поневірянь по кабінетах державних службовців. Мери міста Зорик В.П., Токарський С.В., Музичка В.В., голови Бережанської РДА, Тернопільської ОДА, прокурори Бережанського районну, голова Бережанського районного суду, начальники та працівники Тернопільської та Бережанської санстанцій – усі вони «засвітились» у тих чи інших скаргах, актах та заявах. Звертались власники квартири навіть до колишнього президента. Та, як не дивно, з 2003 року справа так і не зрушилась з місця, кожен службовець, кожна інстанція «переводить стрілки» один на одного і заяви позивачки курсують туди-суди. А реальної допомоги  так і не надійшло… 
 
Зневірившись у правдивості місцевих владних органів, бережанці зателефонували на гарячу телефонну лінію у місті Києві. Жінка просила не направляти комісій ні з Бережан, ні з Тернополя, адже впевнена, що усе та усі вже давно «куплені». Комісія таки приїхала, щоправда з Тернополя. Іванна Григорівна сміється, адже каже, що перед тим, як мала приїхати комісія, усі кондиціонери в магазині повідключали, що, за її словами, завжди робилось перед черговою перевіркою рівня шуму в квартирі. Усі скарги на погіршення умов проживання внаслідок підприємницької діяльності ПП «Альянс» визнано безпідставними. За даними довідки від 14.06.2011 за результатами комісії магазин має два кондиціонери, що знаходяться на відстані 1,5 м від вікна квартири (насправді один з них знаходиться одразу ж під вікном). Загальний рівень шуму в магазині 53 дБ при нормі 60 (що смішно, у кожній новій довідці рівень шуму постійно змінюється, то норма 40, то 50, то 60 то навіть75 дБ). У довідці вказано також, що ПП «Альянс» встановило шумопоглинаючу стелю (власник квартири зі свідком випадково мав змогу спостерігати за роботами, за його словами все було зроблено лише поверхнево та для «окозамилювання»). Одне, чого вдалося добитися жителям квартири,– зменшення рівня шуму, адже після комісії кондиціонери вже не працюють цілодобово, і їх включають лишень час від часу. Жінка неодноразово просила працівників Бережанської санстанції прийти не в магазин, а безпосередньо у квартиру та насолодитися звуковими ефектами. Та усі вони надзвичайно зайняті, а комісії приходять тоді, коли власник магазину уже попереджений і кондиціонери відключаються. 
Так і живуть літні люди – ні спокою, ні тиші, з тріщинами у квартирі, по якій холодними зимовими вечорами гуляє вітер… А правди як не було, так і нема. Чи щось зміниться? Сумніваюсь. Це просто залишиться історією одного будинку… 
  
Б.І.