Володимир Парацій відкрива духовні острови

 

На цьому фото Володимир Парацій в родинному колі. Та якщо зайти на веб-сайт ДІАЗу, то й інші фото з іншими людьми теж засвідчать, що родинний настрій панував постійно у колі присутніх на презентації біобібліографічного покажчика «В океані рідного народу відкрива духовні острови» завідувача науково-дослідного відділу ДІАЗ Володимира Парація. Адже історики, бібліотекарі, музейники міста (а саме вони були на святі високої духовності) – люди найбільш дотичні до його діяльності, найбільш освідомлені з нею та знають істину ціну його праці і, зрештою, можуть щиро порадіти його високій працездатності.

А про те, що у його 40-річному віці вона не просто висока, а й результативна, свідчать 180 позицій, заанонсованих у виданні, яке підготували колеги із заповідника Н.Волинець і О.Гурська.

Доробок В. Парація систематизовано у хронологічному порядку в розділах:

1.      Публікації в наукових збірниках.

2.      Краєзнавчі та публіцистичні публікації в часописах.

3.      Доповіді, виголошені на наукових конференціях.

4.      Гасла, розміщені в Тернопільському енциклопедичному словнику.

5.      Бібліографічний список статей.

 

Найбільш багатий третій розділ, і хоч не на всіх конференціях В.М.Парацій буває, але не минає нагоди надіслати свої дослідження повсюди. А запрошення до участі в наукових зібраннях надходять з музеїв Волині, Тернополя, Івано-Франківська, Львова, із заповідників Хмельницька, Чернігова, Глухова, Галича, Києва і, навіть, з Москви і Санкт-Петербурга.

З чим же представляється він у далеких від Бережан містах? Як істинний краєзнавець популяризує багату історико-архітектурну спадщину регіону і свого міста: замки, сакральні об’єкти; розбудову музейницької та туристично-краєзнавчої галузі в Галичині, визначних постатей краю як митрополити Андрей Шептицький і Йосиф Сліпий, письменники М.Чайковський і Б.Лепкий, музейник Ф. Коковський.

   Його зацікавлення, як стверджували історики шкіл міста В.Бич і М.Луговий, заст. директора ДІАЗ Б.Тихий, працівники бережанських музеїв – Л.Зінчук. С.Даньків, Н.Дирда, – багатогранні і далеко ще не всі статті і доповіді потрапили до покажчика. Хоч для розширення уяви про діяльність В.Парація до видання включена фотохроніка із його екскурсійної, виставкової, масово-просвітницької роботи.

Але є ще й консультативна, коли студенти Тернополя й Львова, Івано-Франківська й Теребовлі потребують джерельної інформації для написання курсових та дипломних робіт. І Володимир Парацій без запинки рекомендуєте бібліографію, бібліотеку, де знаходиться потрібна література, відсилаєте до архівних джерел, чітко називаючи фонди і описи. Про це з вдячністю сказала науковий співробітник краєзнавчого музею Наталя Бойко, яка, одержавши саме таку допомогу, захистилася на відмінно.

 

Звідки у нього такі знання, Володимир Михайлович оповів присутнім, з вдячністю називаючи імена викладачів Київського національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова, аспірантури, де навчався, бібліотеки і архіви, якими послуговується і до нині. Багато черпає із власної книгозбірні, яку почав формувати зі студентської лавки і напрямки якої можна було уявити, зупинившись на виставці раритетних історичних, літературознавчих, етнологічних, поетичних видань(найстарші датуються 1886, 1902, 1904, 1924 рр.). Про чисельність його бібліотеки ніхто з присутніх не запитав, але те, що доставив до виставкового залу своїм транспортом Володимир Якимів, мабуть лиш сота її частина. Але найбільша для нього гордість книги з автографами авторів, серед яких колишній його викладач В.Акуленко та фотожурналіст В. Бурма.

Більш глибше пізнати науковця В.Парація можна з інтерв’ю, яке відкриває покажчик, що присвячується 40-літтю від дня народження та 15-річчю науково-дослідницької і краєзнавчої діяльності. Тираж, видрукований у комп’ютерному центрі «Яна» (кер. А.Якимів), дуже обмежений і з цим, вже на сьогодні раритетом, можна познайомитися лише в бібліотеках та музеях. Читач обов’язково зверне увагу на чудовий екслібрис роботи Любові Бай, що вміщений на обкладинці.

І Володимир Михайлович, і ми в Заповіднику, де він найбільш продуктивно реалізувався як науковець-дослідник, вдячні Наталії і Тарасові Котлярчукам за фінансове сприяння в появі друком цього інформативно потужного і дуже цікавого в наукових колах видання. Він зримий доказ того, що В.Парацій, перефразувавши поета В. Симоненка, «В океані рідного народу відкрива духовні острови».

Надія Волинець, учений секретар ДІАЗ.