У далекому 1938 році протягом кількох місяців фірма «Мемор», що мала за мету будувати пам’ятники та пам’ятні таблиці для масового поширення культу визначних осіб, розповсюджувала пам’ятні металеві таблиці «100-ліття «Русалки Дністрової» М.Шашкевичеві».
Досі було відомо про 4 такі таблиці. Один примірник цинкової таблиці зберігається у Львівському історичному музеї, а другий – у Львівській галереї мистецтв. Третя бронзова таблиця з позолотою зберігається у родині священика і, ймовірно, буде повторно встановлена на стіні церкви св. Юра у Львові (де була встановлена у 1938 році). Четверта бронзова таблиця зберігається всередині церкви Воскресіння Христового села Бишки на Тернопільщині. Нещодавно, 6 листопада 2011 року, бережанець Руслан Кулик подарував рідному місту п’яту бронзову таблицю…
Колекціонер із Кам’я-нець-Подільського
Опинившись серед цілої тисячі старих підсвічників, десятків ступ, стількох же дзвіночків, поміж ваг, гир, прасок, мідних самоварів, підносів, фотографій, марок, старовинних книг... у звичайнісінькій квартирі, мимоволі не стримаєшся: “І де ви цього всього настаралися?”
Анатолій Приян, власник чималенького майна (за нинішніми цінами на антикваріат), справляє на багатьох враження дивака. Наприклад, у 2001 році під час фольклорного фестивалю виставив свою колекцію, ходив народ, охав-ахав, а опісля найкращі експонати взяли та й пропали... Тут тобі і кримінальна справа, і мішок проблем.
- Якщо чесно, розплутувати клубок мені довелося практично самотужки. Сам вийшов на скупників. Міліція каже: “За вказаними адресами не проживають”, а я телефоную до Києва, Кіровограда на їхні домашні телефони - і спілкуюся з ними. Уявіть собі, на дев’ять судових засідань їх так і не змогли доставити. А в Кіровограді на той час обікрали дев’ять церков, і “мої” скупники причетні до продажу краденого. До речі, мені подякували з Міністерства за те, що вивів на їх сліди. Цінності вдалося повернути в храми. Не сумніваюся – не один колекціонер детективом ставав, коли його грабували. А я не схожий на мудрих тонких знавців – освіти бракує. Працює інтуїція: ось це – унікальне. Коли в мене була ще половина колекції, на ВДНГ СРСР вона отримала бронзову медаль.
Кожній знахідці доводиться буквально повертати життя. Виточувати частинки, яких бракує, зварювати, нарізати різьбу, латати тріщини, чорнити. Цікаво, що немає жодного “дубля”, всі експонати неповторні, матеріали різні – мідь, силумін, чавун, бронза, латунь, срібло, дерево, навіть скло. Хоч це моя власність, я багато років мрію про музей, який би чудово вписався в коло пам’яток Старого міста...
Мінялися влади, а Приян з цим питанням, як перехідний вимпел, потрапляв від старої до нової. У 2004 році Кам’янець-Подільська міська рада виділила, а у 2005 – передала Анатолію земельну ділянку у Старому місті для відбудови будинку з подальшим використанням під житло та музей. Та на сьогодні він судиться з місцевим «підприємцем» за майбутній музей, куди хоче перенести з квартири усі свої знахідки…
«Віра серця мого тверда, як бескид»
Кам’янчанин Анатолій Приян якось серед металобрухту (що для колекціонера представляє величезний інтерес) натрапив на бронзову дошку. З неї проникливим поглядом дивилося молоде обличчя. “Як живий!” - подумалося Прияну. Прізвище Шашкевич йому, робітникові, нічого не говорило. Чому меморіальна дошка опинилась у брухті?
Анатолій спробував знайти відповідь у колі таких, як сам, збирачів старовини. Хтось відмовляв: “Ти що, в кагебе захотів? Раз дошку знято, то не обійшлося без органів”. Про Маркіяна Шашкевича Анатолію розповіли власні діти, які у школі вчили про гурток прогресивної української молоді “Руська трійця”, чули про альманах “Русалка Дністровая”. Коли ж до рук Анатолія випадково потрапив клаптик якоїсь газети якраз із матеріалом про цього діяча та патріота, то він дізнався, що вулицю, яка раніше носила ім’я Шашкевича, чомусь було перейменовано. Тільки де та вулиця - у Києві, Львові, чи рідному селі письменника Підлиссі на Львівщині - у тій газетній статті не вказувалося. Але з думки не йшли слова “воскреситель України”, як названо було Маркіяна Шашкевича…
З того часу його родина зайнялася пошуками адреси, звідки ж ця пам’ятна дошка. Та попри всі звернення до владних осіб, політиків та науковців, цей антикваріат зберігався у Анатолія Прияна аж 30 років!
Перемовини
Інформація про таблицю бережанцям стала відомою з кінця вересня цього року, коли колекціонер з Кам’янець-Подільська Анатолій Приян завітав у Бережани. Він привіз фотографії меморіальної таблиці Маркіяну Шашкевичу «Віра серця мого тверда, як бескид». Фотографії він дав для ознайомлення В.Музичці - міському голові, В.Антимису - директору ЗОШ І-ІІІ ст. №1 (в якій є кімната-музей Маркіяна Шашкевича), Л.Зінчук - директору Музею книги та іншим. Тоді колекціонер говорив про можливість передачі таблиці нашому місту, а хотів навзамін лише медаль та грамоти. Поки бережанці обдумували такі варіанти, він повіз фотографії у с.Підлисся – батьківщину видатного українського літератора, в якому є Музей Маркіяна Шашкевича. На відміну від доброзичливих бережанців (особливо теплий спогад у колекціонера залишився про В.Антимиса), у селі А.Прияна прийняли доволі холодно, і йому вночі довелося йти пішки десятки кілометрів…
Коли почалися перемовини щодо повернення пам’ятної таблиці у Бережани, вартість цієї «операції» вже коливалася до …надцяти тисяч гривень (колекціонер хотів за ці гроші видати книгу своїх досліджень). Більшість, почувши цю суму, полишали надію на домовленість. Проте бережанець, відомий політик Руслан Кулик, зумів-таки домовитися з колекціонером за передачу дошки у наше рідне місто Бережани, в якому навчався Маркіян Шашкевич. Скільки це йому вартувало зусиль і коштів – Руслан не признається…
Таблиця у Бережанах
У рамках святкування 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича громаді міста Бережани передали пам’ятну дошку «Віра серця мого тверда, як бескид» Маркіяну Шашкевичу. Передача відбулася у неділю, 6 листопада 20011 року, в Музеї Книги, під час спецпогашення одразу двох конвертів, присвячених ювілею: художнього маркованого конверта «Укрпошти» та клубного пам’ятного конверта «Маркіян Шашкевич – учень Бережанської гімназії». Голова Тернопільської обласної організації політичної партії «Українська платформа» Руслан Кулик урочисто вручив міському голові м.Бережани Володимиру Музичці пам’ятну таблицю.
Невдовзі у міську раду поступили від Бережанського краєзнавчого музею (директор – Н.Голод) Пропозиції щодо встановлення пам’ятної дошки у Бережанах. І 9 листопада у кабінеті міського голови відбувся круглий стіл з даного питання. На засіданні були присутні: міський голова Володимир Музичка, секретар міської ради Петро Гончар, директор Державного історико-архітектурного заповідника Василь Зорик, директор ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Василь Антимис, голова Товариства «Адамівка» ім. В.Савчака Микола Пересада і голова міської громадської організації «Рідне місто» Володимир Якимів. Поступили наступні пропозиції:
- підготувати історичну довідку про таблицю;
- зробити експертизу таблиці, оцінку її вартості та історичної цінності;
- зробити копію таблиці, яку встановити на будівлі, а саму таблицю – всередині;
- встановити таблицю у квітні 2012 року, до 175-річниці «Русалки Дністрової»;
- залучити до обговорення громадськість.
Обговорювалися наступні місця встановлення:
- в центральній частині міста;
- на вулиці Маркіяна Шашкевича;
- в кімнаті-музеї Маркіяна Шашкевича у школі №1;
- на будинку, до якого мав відношення Маркіян Шашкевич.
Отож, шановні бережанці, чекаємо Ваших пропозицій щодо встановлення пам’ятної таблиці Маркіянові Шашкевичеві на електронну адресу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
або у міській раді (площа Ринок, 1).
Віра Шпильова ("Голос України"),
Володимир Якимів
