Бережани здавна були містом натхнення багатьох митців. І ось 11 вересня 2012 р. творчі шляхи привели у дворик міської ратуші братів Капранових - українських письменників, видавців, публіцистів та громадських діячів.
Вони завітали до міста за запрошенням голови Бережанської міської громадської організації «Рідне місто» Володимира Якиміва. Натхненний недільною участю у мистецькому проекті «Бучацький Арт–двір», місцем для зустрічі було визначено дворик Ратуші. Допоміг реалізувати зустріч з видатними людьми заступник голови БМГО «Рідне місто» Руслан Кулик. Також в організації зустрічі допомогли працівники Музею книги, Краєзнавчого музею та обласного музею ім. Богдана Лепкого.
Близько опівдня Капранови зайшли у дворик: «Я - Дмитро», «А мене Віталієм зовуть» - сказали вони врівноважено та усміхнено. Для мене Капранови - звичайні у спілкуванні, жартівливі та практичні – самі собі носять та підключають апаратуру… Вони випромінюють ауру інтелектуальності та ерудиції, чітко фільтрують діяльність тих, над ким підсміюються у своїй прозі.
І хоч для підготовки зустрічі було менше доби, проте прийшли саме ті люди, які відчували цінність цієї події. Слухачів було більше сотні. За сприянням викладачки Галини Заболотної з видатними братами знайомились і студенти БАТІ. Жваво відгукнулись і педагоги та учні ЗОШ № 2. Решту слухачів стали громадські та культурні діячі міста.
Капранови чітко усвідомлювали, що за годину вони мають місію вкласти молоді хоч щось у голову. Саме тому вони читали сучасні вірші Макса Павленка та інших, а також розповідали про перебування у таборах їхнього дідуся – а отже і про важливість берегти свободу наголосили.
Дмитро та Віталій відкрили бережанцям «Закон Братів Капранових» – а саме: «Чим менше в області України є бібліотек – тим більший відсоток виборців, що проголосували за Віктора Януковича на попередніх виборах». Для цього математики по спеціальності Капранови спів ставляли інформацію про кількість бібліотек та сайт Центрвиборчкому. Саме так вони стимулювали та мотивували молодь читати художню літературу.
Взагалі заради художньої літератури Капранови завітали у наше місто і усім бажаючим вони залишили книгу «Щоденник моєї секретарки», з якого зачитували уривки на кшталт: «Сергій Миколайович запропонував мені яблуко. Я відмовилась. Думаю, що ми ще не в таких стосунках, коли можна отак от просто запропонувати мені яблуко».
Відкриттям для мене є те, що ілюстрації до книги малював Юрко Журавель – фронт-мен гурту «Ot Vinta».
Для мене відзнакою успіху зустрічі була тиша, адже не часто учні та першокурсники сидять мовчки і слухають. Отже щось цікаве для власного серця Капранови їм все-таки привезли.
Після Капранових на дворову сцену вийшов Тарас Компаніченко - кобзар, бандурист та лірник, керівник ансамблю «Хорея Козацька», заслужений артист України. Він розповів відвідувачам про важливість збереження в межах України рідкісних стародруків, навіть якщо вони знаходяться у приватних колекціях. Також цікавим стало звучання трьох українських старовинних інструментів, на яких грав музика.
Як сказали брати Капранови: «Якщо ти просто граєш на бандурі – ти бандурист, але якщо при цьому тобі люди вірять – ти Кобзар». Тому ми дійсно мали чудову нагоду послухати справжнього кобзаря, який грав більше аніж чотири години.
Погода і атмосфера заходу була теплою та ясною. Можливо саме ясності розуму бракує нам у повсякденному житті.
Алла Соколовська
