Мистецтво належить народові… Сьогодні ця фраза звучить дещо застаріло. Бо, власне, народ і є творцем цього мистецтва. Отже, мистецтво твориться народом. І справжнє мистецтво не там, де на чиїхось талантах творять бізнес, заробляють мільйони, а в скромних  провінційних школах мистецтв, де юні обдарування шліфують до рівня таланту. І щасливі ті юні обдарування, яких, мов квіти, плекають, мов діаманти, шліфують справжні майстри своєї справи.

Мова піде про працівників Бережанської дитячої школи мистецтв, які протягом двох тижнів зуміли сколихнути міське товариство чудовими звітними концертами ансамблю народних інструментів Ігоря Микитюка та камерного жіночого хору під керівництвом Катерини Слабодух. З добрим гумором, сонячно, легко і невимушено виконували  мелодії оркестранти. А коли звучали пісні духовної тематики у виконанні камерного хору, в хвилини найбільшого піднесення здавалося – відчуваєш таку повноту життя, наче стоїш поза ним.

Актовий зал Бережанської школи мистецтв не зміг би вмістити всіх бажаючих, якби крім бережанців на концерт могли завітати мешканці району. Бо, скажіть, кому не хотілося б почерпнути доброго настрою з джерела завзяття і натхнення, коли весело виспівують скрипки В.Антоніва і І.Драбик, соловейком заливається флейта в Т.Винника, а спритні пальці баяніста Дмитра Загороднього ледве встигають за його приповідками і жартами?! І молодші скрипалі, і поважні – В.Оболончик (контрабас) та І.Микитюк (кларнет), що кутиками вуст всміхаються  до глядачів, наче самі поспішають тими музичними стежечками, якими і нас запрошують в чарівний світ народного мистецтва. Раз-у-раз зриваються бурхливі оплески, глядачі притупують і приплескують в такт мелодіям, викликаючи музикантів на «біс».

Такий же шквал оплесків зірвав ансамбль І.Микитюка через тиждень . Правда, головним героєм свята став камерний жіночий хор школи мистецтв, який відзначив своє тридцятиріччя. Три десятки років –це шлях тріумфальної ходи від конкурсу до конкурсу: лауреат міжнародного конкурсу «Лесині джерела» в м. Рівне, дипломант міжнародного конкурсу ім.Дениса Січинського в Івано-Франківську, тричі - лауреат конкурсу народної творчості імені Соломії Крушельницької, і, нарешті, володар гран-прі цього конкурсу. Значна заслуга в цьому як колишніх керівників хору, заслужених працівників культури Євгена Падучака та Павла Макоди, так і теперішнього – Катерини Слабодух, чиє юне усміхнене обличчя так і підмиває назвати її Катрусею.

Шелестом ластовиних крил злітає над залом «Щедрівонька» М.Дацка. Велично звучать різдвяні гімни і колядки, а зал із завмиранням серця вбирає енергію жіночих голосів, пливе на хвилях мелодії, поринаючи у глибини настроїв і почуттів, закодованих в народній пісні в обробці Леонтовича «Ой сивая зозуленька». Особливих оплесків удостоїлися пісні, що прозвучали під орудою Є.Падучака і П.Макоди – не лише аплодували майстерності хору, але й  висловлювали особливу повагу тим, хто прилучився до його творчого росту.

Гармонійно і злагоджено прозвучав твір С.Барана «В чарівну ніч Різдва» у виконанні зведеного хору – камерного і дитячого «Сонечко». І було в цьому щось зворушливо-символічне, бо вихованці і їх вчителі славили різдвяну ніч, що принесла світові Месію, підтверджуючи непорушність віри і її спадкоємність між поколіннями.

Як у хорошій виставі майстерного режисера, були в концерті і нотки смутку, що викликали сльози на очах, - коли згадували тих, хто відійшов у вічність – Олену Морозову, Віру Гадзевич, Людмилу Вергілес, Марію Зайцеву, Богдану Голодишин, Марію Абакарову… Був і зворушливий усміх, коли матусю і хористів вийшли вітати маленькі синочки Катерини Слабодух із жартівливими віршами, заздалегідь підготовленими їх бабусею-хористкою.

Невимушена атмосфера свята єднала слухачів і артистів коли прозвучала стрілецька «Ішов стрілець з войни», – зал тупав, приплескував і підспівував разом з хором.

На своє тридцятиліття хористи запросили в гості і засновницю – Мирославу Багрій, привітавши її квітами й солодощами. Відзначили і багаторічного концертмейстера хору –Дарію Романюк. А з привітаннями  виступили і тріо «Лелія», в якому співає теперішній концертмейстер хору Наталія Марценюк, і вже згадуваний ансамбль народних інструментів, і вокальний ансамбль «Бережанка».

Молодь поповнює ряди хору, але основу становлять перші: Л.Колодницька, Н.Драбик, Н.Зварич, І.Кузяк, О.Слабодух, О.Шелепко, О.Драбик, які в хорі з часу заснування.

Один за одним звучать твори, виходять на сцену солісти і гості, вітаючи іменинників. А мені чомусь пригадалися випадково почуті слова з вуст музиканта: Катя підбирає дуже складні твори для своїх хористів, підіймаючи планку майстерності. І це чудово, подумалося тоді, бо хто ж покаже нам зразок справжнього мистецтва як не професіонали? А зараз з приємністю спостерігала, як ця тендітна жіночка підтримувала  добру славу своїх попередників, легким помахом руки спрямовуючи  чаруючі звуки хору просто в наші серця.

А ще були гості з районної ради та райдержадміністрації. Приємно, коли на свято приходять представники влади, коли приносять дарунки, скажуть тепле слово. Бо тоді усвідомлюєш, що твоя праця справді цінується в суспільстві, особливо, якщо твоя праця – пісня.

Світлана ДАНЬКІВ