“На Одещині було госпіталізовано людину з підозрою на хворобу “сказ”. Встановлено, що чоловік був покусаний собакою зі свого двору , але курс лікування від сказу не пройшов. Тварина, що його покусала, була ним убита та знищена. Того ж дня у тяжкому стані постраждалого було госпіталізовано до лікарні, де він помер…
Укуси скаженого собаки стали причиною смерті 61-річного Василя Кишені з Бучача, переконана його дружина. У ветеринарній райлікарні кажуть, що тварина була здоровою, відтак чоловікові й не зробили щеплення проти сказу. Висновок подальшої судмедекспертизи – сказ…
У Житомирській області протягом двох днів у двох різних домогосподарствах була виявлена хвора на сказ худоба – корова та телиця. Виявилося, що тварину, яка згасала просто на очах, господарі вирішили прирізати, а м’ясо здати перекупникам. У лікарню на профілактику захворювання та введення сироватки проти сказу доправлено одразу 11 осіб…”
Що ж зробити, щоб подібні заголовки не замайоріли у бережанській пресі? Хто відповідальний за зграї бродячих собак, що цьогоріч знову розгулюють по місту? Що робити, щоб подібна інформація стала для нас лише попередженням, а не реалією? Ось про що піде мова у нашій сьогоднішній рубриці.
Сказ – це інфекційне, особливо небезпечне захворювання тварин та людини, що викликається специфічним нейротропним вірусом і характеризується важким ураженням центральної нервової системи, тяжкими клінічними ознаками, невизначеним інкубаційним періодом. На жаль, у більшості випадків захворювання закінчується летально. Тож дана інформація стане для вас не черговою “лекцією”, а корисною і необхідною.
Досліджуючи дану тему за допомогою спеціалістів, я визначила три основні проблеми, вирішивши які, питання сказу відійде у розряд другорядних. Так першою проблемою є ЗАДОВІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВІДПОВІДАЛЬНИХ СТРУКТУР, а саме:
- комунальних служб, що займаються відловом псів;
- ветеринарної лікарні, що повинна займатися стерилізацією тварин;
- санепідемстанції, прямим обов’язком якої є контроль за виконанням цих положень.
За «чужі гріхи» доводиться «відповідати» працівникам поліклініки та лікарні, які сміливо могли б взяти на озброєння лозунг працівників ДАІ «Цього могло не бути!».
Проблема номер два – НЕДОТРИМАННЯ ПЛАНІВ УТРИМАННЯ ТВАРИН самими господарями. Якщо вирішення першої проблеми – питання широкомасштабне, то виконання другого пункту не вимагає особливих зусиль. Власнику домашньої тварини достатньо утримувати її у вольєрі або на прив’язі. За умови, якщо тварина проживає у будинку, вигулювати її на повідку чи у наморднику. Важливим як для домашніх, так і свійських тварин є проведення регулярних щеплень та забезпечення своєї тваринки «паспортом».
Третя проблема постає переважно після безпосереднього укусу твариною. Нерідко в пориві нервового збудження та злості ПОТЕРПІЛІ УБИВАЮТЬ СВОЇХ КРИВДНИКІВ. Робити цього ні в якому разі не варто. За даної ситуації тварину потрібно ізолювати і спостерігати за нею протягом 10 діб. Якщо здорова – лікування потерпілого припиняється, якщо ізолювати уже нікого – на вас чекатиме повний курс щеплень, що триває 90 днів.
Багатьох проблем із бродячими та чужими тваринами, особливо собаками, також можна уникнути, якщо дотримуватись золотих правил безпеки:
- при випадковому контакті вести себе спокійно, не провокувати їх агресію.
- побачивши неподалік зграю тварин ліпше повільно перейти на інший бік вулиці. Головне у такому випадку - не втікати та не боятися. Бо, як відомо, людина при відчутті страху виділяє особливий запах, який може сприйматися псами як сигнал до нападу.
- не проявляти «необдуманого милосердя».
Ніхто не забороняє, звісно, нагодувати бездомне миле цуценя, але ось гладити та чіпати це чудо не варто. Адже психологія тварини дуже непередбачувана, і не кожна з них привітно повиляє вам за це хвостиком.
На закінчення хочу дати декілька порад від бережанських спеціалістів. Ліпше, щоб вони вам не стали у нагоді, але хто зна… Так от, що робити після укусу тварини для уникнення гірких наслідків?
1- Промити рану милом або мильним розчином, після чого обробити її спершу перекисом водню, а потім 70% спиртом.
2- По можливості визначити місце проживання собаки чи адресу господаря.
3- Якнайскоріше звернутися у 62 кабінет бережанської поліклініки.
До речі, цього року у Бережанському районі 86 людей звернулися до місцевих закладів медицини з питань укусів собаками. Завдяки старанням медичного персоналу ні один з випадків не обернувся для потерпілих трагедією…
Подяку за допомогу у написанні статті висловлюю лікарям-травматологам Бережанської ЦРКЛ Михайлу Шкільному та Івану Сухарському.
Крістіна ШУШВАЛ
