Більшість нормальних людей навряд чи хочуть війни. Проте, ті хто підтримував ЄвроМайдан, свідомо чи несвідомо, але обирав саме війну. Хоча більшість надіялася, що система, проти якої ми мирно виступили, зламається тільки тому, що її верхівка панічно залишила країну. Проте, більшість її представників залишилась, і різними способами гальмує процеси реформ по зміні цих пережитків олігархічно-кланового правління.

Все, що почалося рік тому на сході країни – це процеси по збереженню хоча б острівця того режиму, який нам вдалося частково усунути. Далі пішли «гумконвої» від «братнього» сусіда і процеси набули безконтрольного характеру. Незважаючи на обіцянки всіх, хто рвався до влади, та папірці, які називають домовленостями, маємо на сьогоднішній день війну за цивілізаційний вибір.

Безумовно, в кожного є претензії і запитання до влади. Але згадайте, як нещодавно ми могли залишитись без легітимної влади і держави взагалі. Саме ми, а не хтось інший, проголосував за них на виборах, тим самим висловивши їм вотум довіри. Тому ми маємо право вимагати від них реформ і адекватних дій по захисту нашої держави, але розхитуючи основи влади, ми шкодимо тільки самим собі, граючи таким чином на руку агресору.

Пора нарешті зрозуміти: ніхто нікому нічого не зобов’язаний! Твій матеріальний добробут, право на працю і можливість вільного вибору – залежить в першу чергу від нас самих.

Чим більше ми панікуємо, скуповуючи на «чорний день» сіль та крупи, тим більше ми допомагаємо російському агресору, який цього і прагне. А те, що на цій паніці заробляють «валютчики» (як не дивно, але правоохоронні органи стверджують, що в нас немає такої професії) та олігархи – для цих обох «елітних» груп і тих, хто їх «не бачить», потрібно зарезервувати лавку в судовому залі засідань (ту, що за решіткою), пояснювати нікому не треба.

Нещодавно став випадковим свідком розмови двох бережанок:

- Твій Степан десь працює? Та де там, поїхав в Москву щоб не забрали…

Комусь напевно вигідно, щоб поширювалась думка про те, що коли на сході хотіли до РФ, то нехай тепер самі там і воюють. Насправді ми воюємо не за продажних політиків, чи бездарних воєначальників, чи за тих, хто на сході. Ми воюємо за Україну, можливість самостійно вирішувати свої проблеми та обирати вигідні для нас шляхи розвитку в сучасному світі, і тому чим швидше МИ зупинимо цю «дику орду», тим швидше зможемо творити зміни. Тоді вже відмовки на кшталт, що «війна заважає проведенню реформ», будуть для наших «камікадзе» вирішальними в їхній політичній кар’єрі.

Без жертв волі не буває, як би це цинічно не звучало. Ті, хто цього не розуміє, і в цей нелегкий для країни час воліє бути кріпаком в «московському ханстві», будуючи «московітам» комфортне житло, краще нехай залишається в цій холопській Расєї і насолоджується «благами ортодоксального руского міра»…